Мартин Агрікола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Агрікола Мартин)
Перейти до: навігація, пошук
Мартин Агрікола
Народився 6 січня 1486[1][2]
Ґміна Свебодзін
Помер 10 червня 1556[1][2] (70 років)
Магдебург[1]
Громадянство Німеччина
Діяльність композитор, музикознавець[d] і теоретик музики[d]
Відомі студенти Jacob Praetorius the Elder[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мартин Агрікола (нім. Martin Agricola, *6 січня 1486, Свебодзін — †10 червня 1556, Магдебург) — німецький композитор, педагог та теоретик музики. Справжнє ім'я Sohr чи Sore.

Біографія[ред.ред. код]

З 1510 року був учителем музики в Магдебурзі, у 1526 році отримав там місце кантора і керівника міської музики («муздиректора»).

В магдебурзьких церквах Агрікола ввів німецький хорал і був серед перших музикантів, які замінили в Німеччині табулатуру партитурою. Автор шести музично-теоретичних трактатів і однієї компіляції, які (у зв'язку з його протестантськими переконаннями) прагнув писати по-німецьки (втім, з великою кількістю «латинізмів»). Особливо значущим є його віршований підручник «Інструментальна музика, по-німецьки» (1528) з численними зображеннями актуальних для того часу музичних інструментів.

Для своїх трактатів написав понад 200 прикладів чотириголосної музики. Збірка з 54 канонів на cantus firmus, складених Агріколою бл. 1545 р.[3] в дидактичних цілях (як навчальний посібник для німецьких музичних шкіл), — цінний пам'ятник німецької інструментальної музики XVI століття.

Твори[ред.ред. код]

  • Короткий виклад теорії музики по-німецьки («Eine kurze deutsche Musica», Віттенберг, 1528; третє видання під назвою «Хорова музика по-німецьки» — «Musica choralis deutsch», 1532).[4]
  • Інструментальна музика по-німецьки («Musica instrumentalis deutsch», Віттенберг, 1529); друга редакція — там же, 1545).
  • Багатоголоса музика по-німецьки («Musica figuralis deutsch» (Віттенберг, 1532)[5]; з додатком «Про числові відношення» (De proportionibus).
  • Схолії до праці про плавну музику[6] Венцеслава Філомата («Scholia in musicam planam Venceslai Philomatis»; s.l., 1538).
  • Основи музики («Rudimenta musices», Віттенберг, 1539).
  • Публічні питання про музику («Quaestiones vulgatiores in musicam», Магдебург, 1543).[7]
  • Музичні витяги з попередніх праць про музику («Musicae ex prioribus editis musicis excerpta», Магдебург, 1547).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Record #119209314 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform — 2011.
  3. Канони видані посмертно у Віттенберзі в 1561 р. у складі книги «Дві книги музики» (лат. «Duo libri musices»). Нині відомі під назвою «Інструментальні пісні» (нім. «Instrumentische Gesänge»).
  4. «Хорову музику» Агрікола описує як моноритмічне четирьохголосся, в якому всі тривалості однакової величини.
  5. Див. cantus figuratus.
  6. Тобто про григоріанську монодію.
  7. Дидактичний матеріал для публічних диспутів про музику (музичний етос, антична музична культура і т. д.).
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.