Мартин Агрікола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Агрікола Мартин)
Перейти до: навігація, пошук
Мартин Агрікола
Народився 6 січня 1486[1][2]
Ґміна Свебодзін
Помер 10 червня 1556[1][2] (70 років)
Магдебург[1]
Громадянство/підданство Німеччина
Діяльність композитор, музикознавець[d] і теоретик музики
Відомі студенти Jacob Praetorius the Elder[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мартин Агрікола (нім. Martin Agricola, *6 січня 1486, Свебодзін — †10 червня 1556, Магдебург) — німецький композитор, педагог та теоретик музики. Справжнє ім'я Sohr чи Sore.

Біографія[ред.ред. код]

З 1510 року був учителем музики в Магдебурзі, у 1526 році отримав там місце кантора і керівника міської музики («муздиректора»).

В магдебурзьких церквах Агрікола ввів німецький хорал і був серед перших музикантів, які замінили в Німеччині табулатуру партитурою. Автор шести музично-теоретичних трактатів і однієї компіляції, які (у зв'язку з його протестантськими переконаннями) прагнув писати по-німецьки (втім, з великою кількістю «латинізмів»). Особливо значущим є його віршований підручник «Інструментальна музика, по-німецьки» (1528) з численними зображеннями актуальних для того часу музичних інструментів.

Для своїх трактатів написав понад 200 прикладів чотириголосної музики. Збірка з 54 канонів на cantus firmus, складених Агріколою бл. 1545 р.[3] в дидактичних цілях (як навчальний посібник для німецьких музичних шкіл), — цінний пам'ятник німецької інструментальної музики XVI століття.

Твори[ред.ред. код]

  • Короткий виклад теорії музики по-німецьки («Eine kurze deutsche Musica», Віттенберг, 1528; третє видання під назвою «Хорова музика по-німецьки» — «Musica choralis deutsch», 1532).[4]
  • Інструментальна музика по-німецьки («Musica instrumentalis deutsch», Віттенберг, 1529); друга редакція — там же, 1545).
  • Багатоголоса музика по-німецьки («Musica figuralis deutsch» (Віттенберг, 1532)[5]; з додатком «Про числові відношення» (De proportionibus).
  • Схолії до праці про плавну музику[6] Венцеслава Філомата («Scholia in musicam planam Venceslai Philomatis»; s.l., 1538).
  • Основи музики («Rudimenta musices», Віттенберг, 1539).
  • Публічні питання про музику («Quaestiones vulgatiores in musicam», Магдебург, 1543).[7]
  • Музичні витяги з попередніх праць про музику («Musicae ex prioribus editis musicis excerpta», Магдебург, 1547).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Record #119209314 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. Канони видані посмертно у Віттенберзі в 1561 р. у складі книги «Дві книги музики» (лат. «Duo libri musices»). Нині відомі під назвою «Інструментальні пісні» (нім. «Instrumentische Gesänge»).
  4. «Хорову музику» Агрікола описує як моноритмічне четирьохголосся, в якому всі тривалості однакової величини.
  5. Див. cantus figuratus.
  6. Тобто про григоріанську монодію.
  7. Дидактичний матеріал для публічних диспутів про музику (музичний етос, антична музична культура і т. д.).
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.