Адель Фуше
| Адель Фуше | |
|---|---|
| фр. Adèle Foucher | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Adèle Julie Victoire Marie Foucher |
| Народилася |
27 вересня 1803[1][2][…] Париж[4][5] |
| Померла |
27 серпня 1868[1] (64 роки) Брюссель, Бельгія[6][2] |
| Поховання | Вільк'є[7][8] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[5] |
| Діяльність | біограф, письменниця |
| Знання мов | французька[1] |
| Брати, сестри | Paul Foucherd і Victor Foucherd |
| У шлюбі з | Віктор Гюго[5] |
| Діти | Léopoldine Hugod[5], Charles Hugod[5], François-Victor Hugod[5] і Адель Гюго[5] |
Адель Фуше (фр. Adèle Foucher; 27 вересня 1803 — 27 серпня 1868) — французька біографка Віктора Гюго, з яким була знайома з дитинства. Її роман з літературним критиком Шарлем-Оґюстеном де Сент-Бев покладений в основу роману «Ладощі», написаного Сент-Бевом в 1834. Адель написала біографію Гюго, опубліковану в 1863 році.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Адель Фуше народилася у Парижі у сім'ї П'єра Фуше, друга батьків Віктора Гюго. Брат Адель, Поль Фуше, надав допомогу Гюго, видаючи себе за автора його п'єси «Емі Робсарт», яка так і не була опублікована. Згодом Поль написав успішну сценічну адаптацію його роману «Собор Паризької Богоматері».
За період свого залицяння за Адель Ґюґо написав їй близько 200 любовних листів, більшість з яких були опубліковані. Вони вінчалися 12 жовтня 1822. Брат Віктора, Ежен Гюго, також був закоханий в Адель, і коли вона одружилася, у нього стався нервовий зрив.
Леопольд, перша дитина Адель і Віктора, народилася в 1823 році, але померла в дитинстві. У 1824 році на світ з'явилася дочка Леопольдіна. Смерть юної Леопольдини в 1843 році, невдовзі після її одруження, сильно вразила її батьків і стала джерелом натхнення для написання її батьком безлічі віршів, включаючи посвячений її пам'яті поетичний збірник «Споглядання» (Les Contemplations).
У 1826 році Адель народила сина Шарля, в 1828 — сина Франсуа-Віктора, а в 1830 — дочку Адель. На той час Гюго вже прославився як талановитий поет і письменник. Незабаром після народження дочки Адель припинила сексуальні стосунки з чоловіком. Згодом у неї зав'язався роман з другом Гюго — літературним критиком Шарлем Огюстеном де Сент-Бевом, який тривав приблизно до 1837 року[9].
Пізні роки[ред. | ред. код]
У 1833 році Віктор Гюго познайомився з акторкою Жюльєттою Друе, з якою завів довготривалий роман. Адель поступово звела свої відносини з Сент-Бевом нанівець. Хоча Гюго всерйоз думав про розлучення, шлюб все ж був збережений. Набагато пізніше, коли вони жили на острові Гернсі, між Фуше та Друе навіть виникла своєрідна дружба.
Після періоду політичної активності у 1840-х Гюго посварився з новим французьким лідером Наполеоном III і залишив батьківщину, вирушивши спочатку до Брюсселя, а потім на острів Джерсі. У жовтні 1855 року Гюго знайшов собі постійний будинок (Отвіль-хаус) в Сент-Пітер-Порте (острів Гернсі), куди перевіз всю сім'ю, щоб жити там із ними. Живучи в Брюсселі, Адель купила хорта, після смерті якого з нього зробили опудало і зберегли як експонат.
Victor Hugo raconté par un témoin de sa vie, біографія Гюго пера Адель Фуше, була опублікована в 1863 і була відзначена відсутністю будь-яких згадок про сексуальні пригоди героя.
Адель Фуше померла від скупчення крові в мозку у віці 64 років, перебуваючи в Брюсселі, і була похована у Вільк'є, поруч із могилою своєї дочки Леопольдини. Її сини проводжали в останню путь.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б https://www.parismuseescollections.paris.fr/fr/maison-de-victor-hugo/oeuvres/autoportrait-d-adele-foucher-1
- ↑ http://www.hautevillehouse.com/adele1.html
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1019741201 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж Catalog of the German National Library
- ↑ http://hautevillehouse.com/2013/05/adele-foucher/
- ↑ http://www.museevictorhugo.fr/en/presentation-2/
- ↑ https://www.rives-en-seine.fr/pcu/tombes-hugo-vacquerie/
- ↑ Leslie Smith Dow (1993). Adele Hugo. Goose Lane. с. 26. ISBN 978-0-86492-168-0.
|
