Наполеон III Бонапарт
Наполеон III Бонапарт | |
---|---|
Louis Napoléon Bonaparte Napoléon III | |
Імператор Франції | |
Початок правління: | 2 грудня 1852 |
Кінець правління: | 4 вересня 1870 |
| |
Попередник: | Наполеон II |
Наступник: | Нема (Кінець династії Бонапартів) |
| |
Дата народження: | 20 квітня 1808 |
Місце народження: |
![]() |
Країна: |
![]() |
Дата смерті: | 9 січня 1873 (64 роки) |
Місце смерті: |
![]() |
Дружина: | Євгенія |
Діти: | Наполеон Ежен Бонапарт |
Династія: | Бонапарти |
Батько: | Луї Бонапарт, король Голландський (до 1810 р.) |
Мати: | Гортензія Богарне |
Нагороди: |
Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 квітня 1808 — 9 січня 1873) — останній французький імператор з 1 грудня 1852 по 4 вересня 1870 (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 по 1 грудня 1852.
Племінник Наполеона I, після низки заколотів з метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Здійснивши переворот у 1851 році й усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим. За рік проголосив себе імператором Другої імперії. Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною.
Кримська війна[ред. | ред. код]
Французька імперія разом із Великою Британією виступили проти захоплення Російською імперією Молдови і Валахії, і після цього Франція оголосила війну Росії. Була також друга причина: російський імператор Микола I не визнав влади Наполеона ІІІ, публічно принизивши його. Однак, коли Сардинське королівство приєдналось до англо-французько-османської коаліції, в Російській Імперії почалась паніка. У 1854 році Російська імперія програла війну.
Після перемоги у Кримській війні та з нагоди Всесвітньої виставки в Парижі в 1855 р., Наполеон ІІІ виготовив для себе та для імператриці Євгенії спеціальні імператорські корони.
Франко-мексиканська війна[ред. | ред. код]
Продовжуючи агресивну експансіоністську політику та прагнучи визнання Франції як провідного гравця в міжнародній політиці, та натхнений вдалим прикладом Кримської кампанії, Наполеон ІІІ прийняв рішення про втручання у внутрішні справи Мексики. Спочатку Франція, як і під час Кримської війни, діяла в складі міжнародної коаліції (разом з іспанцями та англійцями), а, надалі, самостійно, підтримуючи одну із сторін у громадянській війні в Мексиці. Кампанія тривала з 1862 по 1867 рік з перемінними успіхами, та зрештою закінчилася поразкою і виведенням французьких військ з території Мексики.
Французько-прусська війна[ред. | ред. код]
Франція намагалась втрутитись у європейські відносини Королівства Пруссія й Іспанії, але кожний мав своє невдоволення. Королівство Пруссія вважало, що їхнього короля образили. Французи вважали, що їхнього посла було ображено. У липні 1870 року розпочалась військова мобілізація, почалася французько-прусська війна. 4 серпня французькі війська зазнали розгрому біля м. Мец. 1 вересня розпочалась битва при Седані, в якій французька армія зазнала значних втрат, попри сильний опір. Наполеон III 2 вересня здався. Після взяття в полон Наполеона III в битві під Седаном Друга французька імперія розпалась. Після цієї війни Німеччина об'єдналась, утворивши Німецьку імперію. За Франкфуртським договором Німеччині дісталась майже вся Лотарингія і велика частина Ельзасу.
Література[ред. | ред. код]
- Р. А. Кривонос. Наполеон III // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
- Грегуар, «История Франции в XIX в.» (т. III, М., 1896)
- Э. Тено, «Париж и провинция 3 декабря 1851 г.» (СПб., 1869)
- Виктор Гюго, «История одного преступления» («Отечественные Записки», 1878, 1—8)
- де Бомон-Васси, «Тайны царствования Н. III» (СПб., 1875)
- Sybel, «N. III» (Бонн, 1873)
- Gottschall, «N. III» (в «Der Neue Plutarch», т. 10, Лейпциг, 1884)
- T. Delord, «Hist. du second empire»
- Jerrold, «Life of N. III» (Лондон, 1874—1882)
- Pulet-Malassis, «Papiers secrets et correspondance du second empire» (П., 1877)
- «Hist. anecdotique du second empire, par un fonctionnaire» (П., 1888)
- Hamel, «Hist. illustrée du second empire» (П., 1873)
- Bulle, «Gesch. des zweiten Kaiserreichs» (Берлин, 1890)
- Ebeling, «N. III und sein Hof» (Кельн, 1891—93)
- De Lano, «La cour de N. III» (П., 1892)
- Hachet-Souplet, «Louis N., prisonnier au fort de Ham» (П., 1894)
- Simson, «Die Beziehungen N's III zu Preussen u. Deutschland» (Фрейбург, 1882)
- Vieil Castel, «Mémoires sur le règne de N. III» (Париж, 1881—1884)
- du Casse, «Les dessous du coup d'Etat» (Париж, 1891)
- Thirria, «N. III avant l'Empire» (Париж, 1895—1896)
- Duval, «N. III; enfance, jeunesse» (П., 1895)
- Giraudeau, «N. III intime» (5 изд., П., 1895)
- Fraser, «N. III; my recollections» (Л., 1895)
Посилання[ред. | ред. код]
- Наполеон III // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Наполеон III // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1079. — 1000 екз.
|
|
![]() |
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 20 квітня
- Народились 1808
- Померли 9 січня
- Померли 1873
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Йосипа
- Кавалери ордена Червоного орла 1-го ступеня
- Кавалери ордена Золотого руна
- Президенти Франції
- Князі Андорри
- Уродженці Парижа
- Імператори
- Скинуті монархи
- Бонапарти
- Учасники французько-прусської війни
- Люди на марках
- Кавалери Золотого ланцюга ордена Пія IX