Айше Османоглу
| Айше Османоглу | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
31 жовтня 1886 Стамбул, Османська імперія |
| Померла |
11 серпня 1960 (73 роки) Стамбул, Туреччина |
| Поховання | Стамбул |
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія |
| Діяльність | письменниця |
| Рід | Османи |
| Батько | Абдул-Гамід II |
| Мати | Мюшфіка Кадин-ефенді |
| Брати, сестри | Şehzade Mehmed Abidd, Şehzade Mehmed Selimd і Ulviye Sultand |
Айше́ Султа́н (тур. Ayşe Sultan; 31 жовтня 1887, Константинополь — 10 серпня 1960, Стамбул[1]) — дочка османського султана Абдул-Гаміда II від його восьмої[2] дружини Мюшфікі Кадин Ефенді; авторка книги «Мій батько — султан Абдулхамід» (тур. Babam Sultan Abdülhamid).
Біографія[ред. | ред. код]
Айше народилася 1887 року в палаці Їлдиз в Стамбулі[1]. Після повалення батька перебувала під арештом на віллі Аллатіні в Салоніках. 9 серпня 1910 році Айше вийшла заміж за Ахмеда Намі, від якого народила трьох дітей: султанзаде Омер Ахмед Намі (4 листопада 1911, Стамбул — 17 березня 1993, Лозанна), Аліє Наміе Султан (7 лютого 1913, Стамбул — 9 квітня 1913, Стамбул) і султанзаде Осман Намі Османоглу (13 січня 1918, Женева — 15 липня 2010, Стамбул)[1]. Шлюб закінчився розлученням в 1919 році. Вдруге Айше вийшла заміж 3 квітня 1921 за Мехмета Алі Рауфа, у шлюбі з яким народився молодший син Айше султанзаде Абдулхаміт Рауф (жовтень 1921, Стамбул — 11 березня 1981, Стамбул)[1].
У 1924 році Айше з родиною опинилася в вигнанні. вона переїхала до Парижу, де провела 28 років. Весь цей час її мати залишалася в Туреччині і зустрілася з Айше лише 1952 року, коли остання повернулася на батьківщину. У Туреччині Айше стала писати мемуари і незадовго до смерті закінчила книгу «Babam Sultan Abdülhamid», яка є основним джерелом інформації про її особисте життя і сім'ї її батька. Мемуари Айше були надруковані у вигляді серії в журналі «Hayat» наприкінці 1950-х. Книга була перевидана в 1984 році видавництвом «Selçuk Yayınları».
Айше померла в 1960 році в Стамбулі. Похована на кладовищі Яхьї Ефенді. Мати Айше пережила дочка всього на рік і була похована поряд з нею.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Jamil ADRA. Genealogy of the Imperial Ottoman Family. — 2005. — С. 27. — ISBN 975-7874-09-4.
- ↑ Consorts Of Ottoman Sultans (in Turkish). Ottoman Web Page. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 12 листопада 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- The Concubine, the Princess, and the Teacher: Voices from the Ottoman Harem. University of Texas Press. 2010. ISBN 978-0-292-78335-5. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
- Fanny Davis (1986). The Ottoman Lady: A Social History from 1718 to 1918. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-24811-5. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 12 листопада 2014.
- Biography of Hamide Ayşe Sultan
- Turkey: The Imperial House of Osman. web.archive.org. Архів оригіналу за 2 травня 2006. Процитовано 6 лютого 2014.
|
