Абдул-Гамід II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абдул-Гамід II
عبد الحميد ثانی і Abd ül-Hamîd-i sânî
Ahamid.jpg
Народився 21 вересня 1842(1842-09-21)[1]
Топкапи, Стамбул, Османська імперія
Помер 10 лютого 1918(1918-02-10)[2][1] (75 років)
Стамбул, Османська імперія[3]
Поховання Мавзолей Махмуда II[d]
Громадянство (підданство) Ottoman flag.svg Османська імперія
Діяльність правитель
Посада султан[d]
Конфесія іслам
Батько Абдул-Меджид I
Мати Тірімюйган Султан[d] і Рахіме Пересту[d]
Рід Османи
Брати, сестри
У шлюбі з Nazikedâ Kadın Efendi[d], Safinaz Nurefzun Kadın Efendi[d], Bedrifelek Kadınefendi[d], Biydâr Kadın Efendi[d], Dilpesend Kadın Efendi[d], Mezide Mestan Kadınefendi[d], Emsalinur Kadınefendi[d], Müşfika Kadın Efendi[d], Sazkâr Hanım Efendi[d], Peyveste Emukhvari[d], Fatma Pesend Hanım[d], Behice Maan[d] і Saliha Naciye Hanım[d]
Діти Ulviye Sultan[d]
Mehmet Selim Efendi[d]
Zekiye Sultan[d]
Naime Sultan[d]
Naile Sultan[d]
Mehmed Burhaneddin Efendi[d]
Şadiye Sultan[d]
Айше Османоглу
Refia Osmanoglu[d]
Abdürrahim Hayri Efendi[d]
Mehmet Abid Efendi[d]
Автограф Tughra of Abdülhamid II.svg
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Чорного орла
Орден Серафимів Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа Вищий орден Святого Благовіщення Grand Cross of the Order of the Tower and Sword
Орден дома Гогенцоллернів

Абдул-Гамід II (18421918) — 34-ий султан Османської імперії (18761909), запровадив першу Конституцію та парламентаризм. Останній самодержавний глава Османської імперії, яка в його правління піддавалася фрагментації.

Біографія[ред.ред. код]

Отримав блискучу освіту, багато мандрував по Європі, зокрема з батьком і рідним братом.

У грудні 1876 року під впливом так званих «Нових Османів» і пов'язаного з ними Мідхат-паші запровадив конституцію, але незабаром фактично скасував її, встановивши режим, відомий як «зулюм» (насильство, сваволя). В 1909 його усунули від влади молодотурки.

Зовнішня політика Абдул-Гаміда ІІ відображала прогресуючу економічну та військово-політичну слабкість Османської імперії, яка призвела до встановлення міжнародного фінансового контролю над імперією (Муххаремський декрет) та її остаточного перетворення на напівколонію. За Абдул-Гаміда ІІ зріс вплив Німеччини, яка в 1903 році отримала в нього концесію на будівництво Багдадської залізниці.

Під час молодотурецької революції 1908 року Абдул-Гамід ІІ був вимушений відновити конституцію 1876 року. 27 квітня 1909 року молодотурки позбавили його трону за участь в організації контрреволюційного заколоту.

Іноземні оцінки[ред.ред. код]

Особливу ненависть султан викликав у Франції та вірменської громади. Саме це середовище добивалося аби султан асоціювався лише з деспотизмом і переслідування національних громад (вірмен та ін.). Французька та московська дипломатія поширювала чутки, що Абдул-Гамід ІІ був обмеженою та боягузливою людиною, а, мовляв, як дипломата і політика його вирізняла хитрість, підступність і певна спритність.


Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.