Акалат сіробровий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акалат сіробровий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Акалат (Sheppardia)
Вид: Акалат сіробровий
Sheppardia gunningi
Haagner, 1909
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Sheppardia gunningi
Віківиди: Sheppardia gunningi
ITIS: 562987
МСОП: 22709650
NCBI: 74355

Акала́т сіробровий[2] (Sheppardia gunningi) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Східній Африці. Вид названий на честь голландського зоолога Яна Віллема Будевейна Ганнінга[en][3].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 11-12 см. Верхня частина тіла коричнева, покривні пера крил мають синюватий відтінок. Перед очима невеликі сірі плями. Горло і груди оранжеві, живіт і боки білуваті.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[4]

  • S. g. sokokensis (Van Someren, 1921) — прибережні райони на південному сході Кенії і на північному сході Танзанії;
  • S. g. alticola Fjeldså, Roy & Kiure, 2000 — східна Танзанія (гори Нгуу);
  • S. g. bensoni Kinnear, 1938 — північний захід Малаві;
  • S. g. gunningi Haagner, 1909 — центральний Мозамбік.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Сіроброві акалати мешкають в Кенії, Танзанії, Малаві і Мозамбіку. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, в рідколіссях та у вторинних заростях, на висоті до 1750 м над рівнем моря. Живляться переважно комахами, а також ягодами і насінням.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція сіробрових акалатів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Sheppardia gunningi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 27 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 181. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 серпня 2022.