Акацієвий гай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акацієвий Гай
(пам'ятка природи)
45°24′05″ пн. ш. 28°49′00″ сх. д. / 45.40139° пн. ш. 28.81667° сх. д. / 45.40139; 28.81667Координати: 45°24′05″ пн. ш. 28°49′00″ сх. д. / 45.40139° пн. ш. 28.81667° сх. д. / 45.40139; 28.81667
Країна  Україна
Розташування Ізмаїльський район
Найближче місто Ізмаїл
Площа 1,1 га
Оператор Державне підприємство «Ізмаїльське лісове господарство»
Статус (до анулювання): Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення
Дата анулювання: 2009
Причина анулювання: усихання і старіння дерев
Акацієвий гай. Карта розташування: Одеська область
Акацієвий гай
Акацієвий гай (Одеська область)

Ака́цієвий Гай — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Була створена рішенням виконкому обласної ради від 18 травня 1972 року в Ізмаїльському районі, поблизу міста Ізмаїл.[1].

Площа 1,1 га. Ліквідовано у 2009 році.

Адміністративна приналежність і розташування[ред. | ред. код]

Перебувала у підпорядкуванні Державного підприємства «Ізмаїльське лісове господарство». Входила до складу Ізмаїльського лісництва в урочищі «Баранівка», квартал 7, ділянка 9 (на захід від дороги Ізмаїл — Каланчак). Поблизу знаходилась інша пам'ятка «Баранівський ліс».[2]

Рослинність[ред. | ред. код]

Основна деревна флора — робінія звичайна та гледичія колюча. Це штучні насадження, які з'явилися у степу 1950 року. Підлісок складається здебільшого зі свидини криваво-червоної та скумпії звичайної.[2]

Скасування статусу[ред. | ред. код]

Дослідженнями О. Попової з Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова у 2007 році встановлено, що пам'ятка втрачає дерева через старіння та всихання на посушливих і бідних ґрунтах. Видів, які були б занесені до Червоної книги України на цій території не було знайдено. Через це дослідниця зробила висновок про втрату пам'яткою еталонної та природоохоронної цінності.[2]

Рішенням Одеської обласної ради від 20 березня 2009 року № 779-V об'єкт було скасовано. Скасування відбулось за рекомендацією Південного наукового центру НАН України та Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова з причини досягнення насадженнями граничного віку[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Об'єкт № 53 на мапі ПЗФ Одеської області (архів)
  2. а б в Попова, О. М. (грудень 2007). Рослинний світ територій природно-заповідного фонду у межиріччі Дунай - Дністер (PDF). Причорноморський екологічний бюлетень. 4 (26): 62—71. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016.
  3. Лист Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА № 41/ЗПІ-06 від 26.06.2015 року