Перейти до вмісту

Аккатоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аккатоне
італ. Accattone Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрдраматичний фільм[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерП'єр Паоло Пазоліні[3][1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПродюсерАльфредо Біні і Cino Del Ducad Редагувати інформацію у Вікіданих
СценаристП'єр Паоло Пазоліні і Sergio Cittid Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях
Франко Чітті[3][4][2], Адріана Асті[4], Stefano D'Arrigod[4], Nino Russod[4], Franco Maruccid[4], Polidord[4], Sergio Cittid[4], Ельза Моранте[4], Mario Ciprianid[4], Adele Cambriad[4], Моніка Вітті, Gabriele Baldinid[4], Сільвана Корсіні[5] і Ренато Терраd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорТоніно Деллі Коллі Редагувати інформацію у Вікіданих
КомпозиторКарло Рустічеллі
МонтажНіно Баральї
ХудожникФлавіо Могеріні Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяCine de Duca-Arco Film
Дистриб'юторNetflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість120 хв. Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваіталійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Рік1961
Дата виходу22 листопада 1961 (Італія)
IMDbID 0054599 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Аккатоне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Аккато́не» (італ. Accattone) — італійський драматичний фільм 1961 року, сценариста і режисера П'єра Паоло Пазоліні за сюжетом власного роману «Una vita violenta». Робота стала його першим повнометражним фільмом. У цьому фільмі Пазоліні реалізує свою ідею епічної та трагічної оповіді.

Прем'єра відбулася на Венеціанському кінофестивалі[6]. 2008 року фільм було включено Міністерством культурної спадщини Італії до 100 італійських фільмів, які потрібно зберегти, списку 100 фільмів, які «змінили колективну пам’ять країни між 1942 і 1978 роками»[7].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Вітторіо «Аккатоне» («Аккаттоне» ([akkatˈto:ne], буквально «бродяга», «негідник»[8][9]) (Франко Чітті) — сутенер з Риму. Єдиним способом, яким він заробляє гроші, є повія Магдалена. Проте її заарештовують, і у Вітторіо настає чорна смуга. Спочатку він розпродає своє майно: «золото», машину. Але і цього бракує — він перетворюється на справжнього жебрака-волоцюгу. Йому доводиться вдаватися до хитромудрих хитрощів, аби позбавитися від голоду. Пізніше він знайомиться з молодою безневинною дівчиною Стелою. Він пускає в хід усю свою чарівність і Стела закохується в нього. Аккатоне радий повернутися до колишнього життя, він спонукає Стелу до проституції. Але вона, незважаючи на свою самовідданість, не може віддатися іншому. Магдалена у в'язниці дізнається про суперницю і доносить на Аккатоне в поліцію. За ним починають стежити. Аккатоне вирішує відмовитися від свого плану зробити Стелу повією, він хоче заробляти по-іншому. Але важка праця не для нього, а в крадійстві він зазнає невдачі в першій же вилазці. Аккатоне намагається втекти з місця злочину на мотоциклі і гине в аварії.

В ролях

[ред. | ред. код]

Історія створення

[ред. | ред. код]

Провінціал Пазоліні не з чуток знав життя римських нетрів. Його перша новела «Шпана» (італ. Ragazzi di vita), опублікована 1955 року, жваво змальовувала життя вулиць римських закутків. «Жорстоке життя» (італ. Una vita violenta), що вийшло через чотири роки, було засноване на тому ж матеріалі. Ця новела і послужила основою для фільму, а на образі головного героя новели Томмазо і заснований образ Вітторіо на прізвисько Аккатоне.

Спочатку у зйомках фільму повинен був взяти участь Федеріко Фелліні, але, побачивши знятий Пазоліні пробний матеріал, він відмовився від зйомок. Окрім не вподобаної стилістики Пазоліні, Фелліні не влаштувало місце зйомок фільму — римські нетрі. І він не вірив у акторські здібності Франко Чітті. Франко був молодшим братом Серджіо Чітті, експерта з римського діалекту, в цій якості він допомагав не лише Пазоліні, але і Фелліні, і режисерові Мауро Болоньї.

Мауро Болоньї сподобався матеріал, знятий Пазоліні, він побачив думки, які хотів виразити молодий режисер. Болоньї залучив до проекту продюсера Альфредо Біні. Після фільму Франко Чітті став зіркою, а Пазоліні до слави літератора додав славу режисера.

Номінації

[ред. | ред. код]

Франко Чітті було номіновано на премію BAFTA в номінації найкращий іноземний актор.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Як музичний супровід у фільмі використовується музика Баха.
  • Асистентом режисера над стрічкою працював Бернардо Бертолуччі.

Література

[ред. | ред. код]

John Baxter. International Dictionary of Films and Filmmakers. — 4-е. — USA : St. James Press, 2000. — Т. 1. — С. 7-9. — ISBN 1-55862-449-X.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://www.imdb.com/title/tt0054599/
  2. а б в http://www.filmaffinity.com/es/film196845.html
  3. а б http://stopklatka.pl/film/wloczykij-1961
  4. а б в г д е ж и к л м http://www.imdb.com/title/tt0054599/fullcredits
  5. а б ČSFD — 2001.
  6. Schwarz, Barth David (2017). Pasolini Requiem (вид. 2). New York: Pantheon Books. ISBN 9780226335025.
  7. Rete degli Spettatori
  8. Sisto, A. (13 березня 2014). Film Sound in Italy: Listening to the Screen. Springer. ISBN 9781137387714 — через Google Books.
  9. Bertellini, Giorgio (14 грудня 2017). The Cinema of Italy. Wallflower Press. ISBN 9781903364987 — через Google Books.

Посилання

[ред. | ред. код]