Бернардо Бертолуччі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернардо Бертолуччі
Bernardo Bertolucci
Bernardo Bertolucci.jpg
голова жюрі Каннського кінофестивалю[d]
Дата народження 16 березня 1940(1940-03-16)
Місце народження Парма, Емілія-Романья
Дата смерті 26 листопада 2018(2018-11-26) (78 років)
Місце смерті Рим
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Роки активності 1962—2018
IMDb ID 0000934
Нагороди та премії
Оскар (1987)
Золотий глобус (1987)
Давид ді Донателло (1988)
Commons-logo.svg Бернардо Бертолуччі у Вікісховищі

Берна́рдо Бертолу́ччі (італ. Bernardo Bertolucci [berˈnardo bertoˈluttʃi]; 16 березня 1940,[1] Парма, Емілія-Романья, Італія — 26 листопада 2018,[2] Рим) — італійський кінорежисер та сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 березня 1940 року[1][3][4] в Італії, у місті Парма в регіоні Емілія-Романья на Півночі Італії (в західних ЗМІ[2][5] та на довідкових сайтах[6] часто роком народження вказується 1941-й).

Бертолуччі народився в сім'ї поета і вчительки, та був вихований у літературно-мистецькій атмосфері. Батько Бернардо Аттіліо Бертолуччі (італ. Attilio Bertolucci), товаришував із відомим італійським письменником і кінорежисером П'єром Паоло Пазоліні (1922—1975), автором сценарію дебютного фільму 20-річного режисера Бертолуччі — «Кістлява кума» (італ. La commare secca) 1962 року. Коли у 1965 році Пазоліні як режисер працював над своїм першим фільмом «Аккатоне», то вже Бернардо Бертолуччі допомагав йому як досвідченіший у цій справі митець.[5]

Закінчив Римський університет, де вивчав сучасну літературу. Хоча Бертолуччі і отримав визнання як поет, у 1961 році він почав працювати помічником режисера у П'єра Паоло Пазоліні. У віці 24 років Бертолуччі зняв свій перший професійний фільм «Перед революцією» (1964). Потім він поставив за повістю Федора Достоєвського «Двійник» фільм «Партнер» (1968), знятий під впливом Жан-Люка Годара як кіно французької «нової хвилі». Новий успіх чекав режисера після виходу на екрани його фільму «Конформіст» (1971), який був визнаний критиками шедевром світового кіно, а наступна стрічка, «Останнє танго в Парижі» (1973), справила незабутнє враження на глядачів і професіоналів кінематографа.

Найбільшим твором Бернардо Бертолуччі стала картина «Двадцяте століття» (1976).

Епічна стрічка «Останній імператор» (1987) удостоїлася світового визнання й отримала дев'ять «Оскарів». Проте фільм «Під покровом небес» за участі Дебри Вінгер і Джона Малковича зустрів набагато прохолодніший прийом критиків. Новим етапом у творчості режисера стали зйомки «Маленького будди» (1994) з Кіану Рівзом у головній ролі і «Вислизаючої краси» (1996) з Лів Тайлер, Джеремі Айронсом та Жаном Маре, що підтвердили славу Бернардо Бертолуччі як одного з найкращих режисерів сучасного кіно.

Творчість культового режисера була відзначена престижними кінематографічними нагородами: крім премій «Оскар» 1987 року, він був володарем «Золотого глобусу» (1988), премії БАФТА (1989) та Берлінського міжнародного кінофестивалю (1970), лауреатом Венеційських кінофестивалів 1997 та 2007 років. У 2011 році Бертолуччі отримав почесний приз Каннського кінофестивалю, у 2013 році був удостоєний зірки на голлівудській Алеї слави (США).[7]

У 2014 році на XIV-му саміті лауреатів Нобелівської премії миру, що проходив у Римі, Бернардо Бертолуччі був відзначений Премією миру (англ. Peace Summit Award) за внесок у царині прав людини.[8]

У 2003 році Бернардо Бертолуччі була проведена невдала операція з видалення міжхребцевої грижі, після якої він понад 10 років провів у інвалідному візку.[5] Помер від раку[2] 26 листопада 2018 року в Римі.[9]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]