Александер Фердинанд Прусський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александер Фердинанд Прусський
нім. Alexander Ferdinand von Preussen
Принц Александер з батьком (1916—1918).
Народився 26 грудня 1912(1912-12-26)[1]
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 12 червня 1985(1985-06-12)[1] (72 роки)
Вісбаден, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Військове звання Оберлейтенант
Рід Гогенцоллерни
Батько Август Вільгельм Прусський
Мати Александра Вікторія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька
У шлюбі з Armgard Weygandd
Діти Prince Stephan of Prussiad[1]
Нагороди
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Александер Фердинанд Альбрехт Ахіллес Вільгельм Йозеф Віктор Карл Феодор фон Гогенцоллерн (нім. Alexander Ferdinand Albrecht Achilles Wilhelm Joseph Viktor Karl Feodor von Hohenzollern; 26 грудня 1912, Потсдам — 12 червня 1985, Вісбаден) — принц Прусський, оберлейтенант люфтваффе.

Біографія[ред. | ред. код]

Єдиний син принца Августа Вільгельма Прусського (1887—1949) і його дружини, принцеси Александри Вікторії Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзької (1887—1957). Онук останнього німецького імператора і прусського короля Вільгельма II.

Його батьки розлучилися у 1920 році. Його мати менше ніж через рік знову вийшла заміж за Арнольда Руманя, а потім поїхала в США. Александер перебував під опікою свого батька.

У 1932 році принц Александер брав участь у весіллі шведського принца Густава Адольфа, герцога Вестерботтенського, і принцеси Сибілли Саксен-Кобург-Готської.

Як і його батько, який був прихильником нацистської партії, Александер Прусський також став одним з перших прихильників Адольфа Гітлера. Принц Август потай сподівався, що Гітлер «в один прекрасний день посадить його або його сина Александера на порожній імператорський трон». Підтримка батьком і сином партії нацистів викликала сильне невдоволення колишнього німецького імператора Вільгельма II, який закликав їх обох вийти з нацистської партії.

У 1933 році принц Александер вийшов з СА і став служити в рейхсвері. У 1934 році репортери в Берліні повідомляли, що принц вийшов з СА, тому що Гітлер вибрав 21-річного Александера в якості свого наступника на чолі Німеччини. Також йшлося про те, що Йозеф Геббельс був проти призначення принца наступником Гітлера. У листопаді 1939 року принц Александер служив у частинах зв'язку люфтваффе, дислокованих у Вісбадені.

Принц Александер з матір'ю.

На відміну від багатьох німецьких принців, які стали жертвами недовіри Гітлера і були видалені зі своїх постів в німецькій армії, принц Александер Прусський був єдиним Гогенцоллерном, якому дозволили залишатися на своєму посту.

Сім'я[ред. | ред. код]

19 грудня 1938 року в Дрездені принц Александер Прусський одружився з Ірмгард Вайганд (22 серпня 1912 — 3 грудня 2001), дочкою майора Фрідріха Вайганда і Карли Франціски Огайм. Вона була вдовою майора люфтваффе і народилася у Вісбадені, де служив Александер. Цей шлюб був визнаний морганатичним, ніхто з його родичів не був присутній на церемонії, а свідками виступили офіцери, товариші принца по службі.

У подружжя був один син:

  • Принц Штефан Александер Дітер Фрідріх Прусський (30 вересня 1939 — 12 лютого 1993). 28 лютого 1964 він одружився з Гайде Шмідт (6 лютого 1939), від шлюбу з якою у нього була одна дочка. У 1976 році подружжя розлучилося. 19 червня 1981 року принц вдруге одружився з Ганнелоре Марією Шершер (26 жовтня 1952). Другий шлюб принца був бездітним.
    • Принцеса Стефанія Вікторія Луїза Прусська (21 вересня 1966), чоловік з 1991 року танзанієць Амаді Мбарака Бао (4 червня 1958), від шлюбу з якою у неї було четверо дітей. 20 липня 1999 року розлучилися.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • de Badts de Cugnac, Chantal Coutant de Saisseval, Guy Le Petit Gotha. Nouvelle Imprimerie Laballery. — Paris, 2002. — pp. 78, 93, 96—97. — ISBN 2-9507974-3-1. (фр.)