Йозеф Геббельс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пауль Йозеф Геббельс
Paul Joseph Goebbels
Пауль Йозеф Геббельс
Flag of German Reich (1935–1945).svg 24-й Рейхсканцлер Німеччини Reichsadler der Deutsches Reich (1933–1945).svg
30 квітня 1945 — 1 травня 1945
Попередник: Адольф Гітлер
Наступник: Людвіг Шверін фон Крозіг
Flag of German Reich (1935–1945).svg Імперський міністр народної освіти і пропаганди Reichsadler der Deutsches Reich (1933–1945).svg
13 березня 1933 — 30 квітня 1945
Попередник: Посада запроваджена
Наступник: Вернер Науманн
Гауляйтер Берліна
9 листопада 1926 — 1 травня 1945
Попередник: Ернст Шланге
Наступник: вакантна посада
Рейхсляйтер
1 січня 1933 — 1 травня 1945
 
Партія: НСДАП
Національність: Німець
Віросповідання: Католик
Народження: 28 жовтня 1897
Німецька імперія Рейдт, Прусія, Німецька імперія
Смерть: 1 травня 1945(1945-05-01)
Третій Рейх Берлін, Третій Рейх
Дружина: Магда Геббельс
 
Автограф: Автограф

Па́уль Йо́зеф Ге́ббельс (нім. Paul Joseph Goebbels; *28 жовтня 1897, Рейдт, Північний Рейн-Вестфалія — 1 травня 1945, Берлін) — німецький державний і політичний діяч, рейхсміністр народної освіти та пропаганди Німеччини (19331945), імперський керівник пропаганди НСДАП1929), рейхсляйтер (1933), передостанній канцлер Третього Рейху (квітень-травень 1945), комісар оборони Берліна (квітень 1945).

Біографія[ред.ред. код]

Батько Геббельса був бухгалтером. Після закінчення бюрґершуле й ґімназії в Рейдті з 1917 по 1921, за фінансової підтримки «Товариства Альберта Маґнуса», навчався в університетах Фрайбурга, Бонна, Вюрцбурга, Кельна, Мюнхена й Гейдельберга, де вивчав філософію, ґерманістику, історію й літературу.

1921 року в Гейдельберзькім університеті під керівництвом професора Фрідріха Гундольфа, історика літератури, Геббельс захистив дисертацію на тему: «Вільгельм фон Шютц як драматург. До питання про історію драми романтичної школи», — одержавши 21 квітня 1922 науковий ступінь доктора філософії Гейдельберзького університету. (За іншим даними Геббельс захистив дисертацію під керівництвом барона М. фон Вальдберга.)

Під час Першої світової війни визнаний непридатним до армійської служби через кульгавість[1]

Під час і після Першої світової війни Геббельс неодноразово намагався виявити себе як літератор, але безуспішно: п'єсу «Мандрівник» (нім. «Der Wanderer») відкинув франкфуртський «Шаушпільгаус».

В 1922 він вступив у НСДАП, долучившись спочатку до її лівого, соціалістичного крила, лідерами якого були в той час брати Штрассери.

Вступивши в партію, він запропонував «10 заповідей націонал-соціалізму»:

«
  1. Твоя батьківщина — Німеччина. Люби її над усе й більше справою, ніж на словах.
  2. Вороги Німеччини — твої вороги. Ненавидь їх усім серцем!
  3. Кожен земляк, навіть найбідніший — це частина Німеччини. Люби його як себе самого!
  4. Вимагай собі тільки обов'язків. Тоді Німеччина знайде справедливість!
  5. Пишайся Німеччиною! Ти повинен пишатися батьківщиною, заради якої мільйони віддали свої життя.
  6. Той, хто збезчестить Німеччину, збезчестить тебе й твоїх предків. Спрямуй свій кулак проти нього!
  7. Щоразу бий негідника! Пам'ятай, якщо хтось забирає твої права, ти маєш право знищити його!
  8. Не дай євреям обдурити себе. Будь напоготові з «Берлінер Тагесблятт»!
  9. Роби, що треба, без сорому, коли йдеться про Нову Німеччину!
  10. Вір у майбутнє. Тоді ти станеш переможцем!
 »

В 1924 він перебрався в Рур і спробував себе в журналістиці — як редактор «Фьолькіше фрайгайт» («Народна воля») в Ельберфельді, потім у штрассерівській «НС-бриф». Він послав 48 статей в одну з найбільших газет Німеччини 20-х — «Берлінер тагесблятт», але їх усі відкинули редактори через антисемітський тон. Цьому періоду, що позначений полемікою між Штрассерами й Гітлером про ступінь соціалізму в націонал-соціалістичному русі, належить відоме Геббельсове висловлення:

“Буржуа Адольфа Гітлера має бути виключено з Націонал-соціалістичної партії!”.

Однак 1926 його політичні симпатії різко змінилися на користь Гітлера. Геббельс багаторазово публічно висловлювався про Гітлера в найкращих тонах, у результаті чого в 1926 році Гітлер призначив Геббельса гауляйтером НСДАП у Берліні-Бранденбурзі.

У столиці повною мірою розкрилися ораторські здібності Геббельса. Його виступи збирають десятки тисяч людей у парку Люстґартен.

Гітлер призначив Геббельса рейхсляйтером НСДАП з питань пропаганди. В 1926 році він почав видавати газету «Ангріфф» («Der Angriff»). Газета мала великий успіх і в результаті стала поряд з «Народним оглядачем» одним з головних рупорів НСДАП.

В 1928 Геббельса обрали депутатом рейхстагу від нацистської партії.

В 1929 Гітлер призначив Геббельса Імперським керівником пропаганди нацистської партії.

В 1932 він організовував і очолював виборчі кампанії Гітлера з висування на президентський пост.

Ставши канцлером, Гітлер 13 березня 1933 призначив Геббельса рейхсміністром народної освіти й пропаганди.

У ході придушення липневої змови 1944 Геббельс виявив велику активність, після чого Гітлер призначив його головним уповноваженим з мобілізації на «тотальну війну».

У своєму політичному заповіті Гітлер призначив Геббельса своїм спадкоємцем на пості канцлера, одначе на другий день після самогубства фюрера Геббельс і його дружина Магда покінчили з собою, попередньо отруївши своїх шістьох дітей (4-12-річного віку) ціанистим калієм.

Роль в історії й міжнародна оцінка[ред.ред. код]

Самогубство Й. Геббельса унеможливило винесення проти нього вироку Нюрнберзьким трибуналом, як і в випадку з А. Гітлером.
Одначе, тим що Нюрнберзький трибунал виніс обвинувальний вирок лідерам НСДАП як злочинній організації, що винна в геноциді й масовому винищуванні людей, а також, прямої причетності Геббельса до політики Третього Рейху й уходження в його вище керівництво, закликів до винищування представників невгодних національностей, підбурюванню до державної аґресії, то немає сумнівів, що якби Геббельс став перед трибуналом, то йому було б винесено смертний вирок — так само, як й іншим керівникам НСДАП близького рангу.

Під час і після Другої світової війни пропаганда союзників наполегливо обвинувачувала Геббельса в брехні. В результаті ім'я Геббельса стало прозивним, і порівняння з Геббельсом має на увазі навмисне перекручування фактів або неправда впереміш зі справжніми фактами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Геббельс, Пауль Йозеф

Література[ред.ред. код]

  • Энциклопедия третьего рейха. М.: «ЛОКИД-МИФ», 1996.
  • Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003.

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.