Александрова Юлія Ігорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александрова Юлія Ігорівна
Народилася 14 квітня 1982(1982-04-14) (42 роки)
Москва, СРСР
Громадянство  Росія
Діяльність акторка, кіноакторка, кінооператорка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності 2004 — тепер. час
У шлюбі з Жора Крижовніков[1]
IMDb nm3113292

Юлія Ігорівна Александрова (нар. 14 квітня 1982, Москва, СРСР) — російська актриса театру і кіно.

Біографія[ред. | ред. код]

Юлія Александрова народилася 14 квітня 1982 року в Москві. У 2003 році закінчила акторський факультет Гітісу (курс Б. А. Морозова), в 2004 році почала виступати на сцені театру «АпАРТе»[2]. Того ж року дебютувала в кіно в епізодичній ролі студентки у фільмі «Тато». У театрі була задіяна в постановках «Біда від ніжного серця», «Капакабана», «Морозко» та інших. У 2008 році зіграла роль Насті в фільмі «Всі помруть, а я залишуся»[3].

У 2013 році виконала головну роль нареченої у комедії «Гірко!», яка стала найприбутковішим фільмом в історії російського кінопрокату — збори перевищили бюджет в сімнадцять разів[4]. У 2015 році зіграла роль Ольги в комедії «Найкращий день». У 2017 році зіграла роль снігуроньки Марини в комедії «Ялинки нові». У 2018 році виконала головну роль домогосподарки-супергероїні в кліпі «Не Париж» групи «Ленінград». У 2017 році зіграла роль снігуроньки Марини в комедії «Ялинки останні».

2 березня 2019 року взяла участь у телешоу «Останній герой» на телеканалі «ТВ-3».

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Чоловік — режисер Жора Крижовников[5] (справжнє ім'я — Андрій Першин, нар. 14 лютого 1979).
    • Дочка — Віра Першина (нар. у 2010)[6].


Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль
2004 ф Папа студентка в гуртожитку
2005 ф Двоє біля ялинки, не рахуючи собаки Томочка
2006 ф Зона. Тюремний роман (фільм, 2005) Настя, дочка прокурора Мащенко
2006 ф Дикуни Лорік
2006 с Автономка Юля, дружина Слави
2007 с Затемнення епізод
2008 ф Всі помруть, а я залишуся Настя Луганова
2008 ф Дочка Катя
2009 кф Казроп дівчина
2010 ф Громадянка начальниця Зінька Горлова
2010 кф Щаслива покупка Світлана
2010 с Школа Колючка (Людмила), емо-подруга Ані Носовий
2011 с Громадянка начальниця 2 Зінька Горлова
2011 с Татусі Аліса Погребняк
2012 с Лісник. Продовження Настя
2012 кф Прокляття актриса
2013 ф Гірко! Наташа, наречена, співробітниця газової компанії
2013 с Царівна Лягушкіно Лариса Галкіна
2014 ф Гірко! 2 Наташа, дружина Роми
2014 кф Ненароком Катя, дружина Колі
2015 ф Найкращий день Оля, касир на заправці, наречена Петі
2017 ф Життя попереду Галина, найкраща подруга Алли. Живе в Москві, дуже хоче дитину.
2017 с Ольга Марина
2017 ф Ялинки нові Марина, вагітна Снігуронька
2018 ф Коханки медсестра Маша
2018 с Телефонуйте ДіКапріо! Домогосподарка Марина Іванівська, дружина Лева
2018 ф Ялинки Останні Марина
2018 ф Рік свині Юля
2019 кф Є місто золоте Сара
2020 ф (НЕ) ідеальний чоловік Світу
2020 ф Красуня! Поліна
2020 с СідЯдома Лара

Зйомки у кліпах[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Российская газетаРоссия: 2022. — ISSN 1606-5484; 1560-0823
  2. Юлия Александрова [Архівовано 14 квітня 2020 у Wayback Machine.]. vokrug.tv
  3. Все умрут, а я останусь [Архівовано 3 грудня 2012 у Wayback Machine.]. profitkino.ru
  4. Проигравший должен уходить [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.].kommersant.ru
  5. Звезда фильма «Горько» Юлия Александрова: Никто не догадался, что режиссёр — мой муж! [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]. sobesednik.ru
  6. Фильм «Горько!»: Юлия Александрова целуется на глазах у мужа [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.].vokrug.tv
  7. Номинанты премии «Золотой орёл» за 2013 год (рос.). Национальная академия кинематографических искусств и наук России. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 27 грудня 2013.
  8. The Hollywood Reporter отметил «Авансом» молодых российских актёров (рос.). ria.ru. Архів оригіналу за 25 листопада 2018.
  9. Павел Деревянко и Юлия Александрова стали лауреатами премии «Событие года 2018». Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.