Александров Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александров Сергій Миколайович
Александров Сергей Николаевич.jpg
Народився 31 травня 1937(1937-05-31) (82 роки)
Краматорськ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність викладач університету
Alma mater Московський державний гірничий університет
Заклад ДВНЗ ДонНТУ
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди

Александров Сергій Миколайович (31 травня 1937(19370531), Краматорськ) — український гірничий інженер, лауреат Ленінської премії, декан гірничого факультету, проректор ДонНТУ, директор Гірничого інституту ДонНТУ[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1937 року в Краматорську. 1957 року завершив навчання у Дружківському машинобудівельному технікумі за спеціальністю «Гірнича електромеханіка». Працював на шахтах Донецької області в період 1957 — 1961 років — гірничим майстром, в 1961 — 1966 роках — машиністом вугільного комбайну і бригадиром наскрізної комплексної бригади. 1961 року брав участь у Першій всесоюзній нараді бригад і ударників комуністичної праці.

В період 1961 — 1966 років заочно навчався в Московському гірничому інституті за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин». Працював в місті Дзержинську Донецької області начальником дільниці, пізніше заступником головного інженера шахти ім. Ф. Дзержинського. 1964 року у складі групи авторів винаходів і впровадження нових видів комбайнів (УКР, «Темп», «Комсомолець») на пластах крутого падіння удостоєний Ленінської премії. 1966 року удостоєний ордена Леніна за успішне виконання завдань «семирічки».

В період 1966—1974 років входив до складу технологічної групи із боротьби з раптовими викидами вугілля і газу тресту «Артемвугілля», в 1974—1977 роках — директором шахти «Північна», а в 1977—1979 роках — головним інженером шахти «Анадирська» комбінату «Північсхідвугілля».

1979 року почав працювати асистентом працює кафедри «Охорона праці» Донецького політехнічного інституту, згодом отримав звання доцента. В період 1986—1994 років був деканом гірничого факультету ДПІ. З 1994 року призначений проректором із навчальної роботи і ректором гірничого інституту.

Автор 63 наукових публікацій, а також 19 винаходів. Підготував 4 кандидати наук.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]