Алізарин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алізари́н (1,2 — діоксиантрахінон) C14H8O4 — один з найвідоміших органічних барвників. Оранжево-червоні кристали або буро-жовтий порошок; температура плавлення = 290°С; температура кипіння = 430°С. Розчинність у воді 0,034 г в 100 мл при 100°С. Дуже добре розчинний в етанолі; розчинний у гарячому метанолі, бензолі, оцтовій кислоті, сірковуглеці, піридині і в розчинах лугів. З багатовалентними металами дає забарвлені комплексні солі. Легко переганяється. Перекристалізовують з етанолу. Як рН-індикатор має дві області переходу забарвлення: від рН 5,9 до 7,0 з жовтої в темно-рожеву; від рН 10,1 до 12,0 з темно-рожевої у фіолетову.

Добування і одержання[ред.ред. код]

Раніше Алізарин добували з коренів рослини марени.

Синтез Алізарину був першим синтезом природного барвника.

В техніці Алізарин одержують окисленням антрахінону.

Застосування[ред.ред. код]

Барвники групи Алізарин використовують для фарбування тканин. Застосовують для виявлення алюмінію, фтору, германію, ніобію, торію, титану, цирконію. ніобію і танталу. Фотометричним з алізарин визначають алюміній, цирконій і фтор.

Література[ред.ред. код]