Сірковуглець
| Сірковуглець | |
|---|---|
| |
| Систематична назва | метандитіон |
| Інші назви | дисульфід карбону, карбон(IV) сульфід |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 75-15-0 |
| Номер EINECS | 200-843-6 |
| KEGG | C19033 |
| Назва MeSH | D01.200.210 і D01.875.350.850.074 |
| ChEBI | 23012 |
| RTECS | FF6650000 |
| SMILES | C(=S)=S[1] |
| InChI | InChI=1S/CS2/c2-1-3 |
| Властивості | |
| Молярна маса | 76,143 г/моль |
| Зовнішній вигляд | безбарвна або жовтувата рідина |
| Густина | 1,2555 г/мл |
| Тпл | -112,1 |
| Ткип | 46 °C |
| Розчинність (вода) | нерозчинний |
| Розчинність (бензен) | розчиняється у великих кількостях |
| Розчинність (етанол) | розчиняється у великих кількостях |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Сірковуглець CS2 — неорганічна сполука вуглецю та сірки складу CS2. За звичайних умов являє собою прозору або жовтувату летку рідину з ефірним запахом. Використовується для синтезу штучних волокон, а також як розчинник. Сірковуглець є отруйною речовиною.
Фізичні властивості[ред. | ред. код]
Температура кипіння — 46,2 °C, густина — 1263 кг/м³. Частково розкладається під дією ультрафіолетових променів; продукти розкладу мають надзвичайно неприємний запах. Суміш парів сірковуглецю з повітрям (1,25-50 % CS2 по об'єму) спалахує при температурі близько 100 °C. Розчиняє жири, олії, смоли, каучуки, сірку, фосфор, йод, нітрат срібла. Змішується у будь-яких пропорціях з ефіром, етанолом, хлороформом; мало розчинний у воді.
При довгому зберіганні сірковуглець жовтіє і набуває неприємного запаху.
Хімічні властивості[ред. | ред. код]
При нагріванні вище 150 °C сірковуглець розкладається водою:
Під дією сильних окисників він розкладається із виділенням сірки:
![{\displaystyle \mathrm {CS_{2}{\xrightarrow {[o]}}CO_{2}+S} }](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/f80ac2ad4dcc00a866093c49c825bb61e9badfd5)
Сірковуглець може утворювати аналоги карбонатів — тіокарбонати. Дані солі використовуються у сільському господарстві як засіб проти шкідників.
![{\displaystyle \mathrm {CS_{2}+K_{2}S\rightarrow K_{2}[CS_{3}]} }](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/d183c688d761eca0ce83ff8afc5e039db7c5038f)
Отримання[ред. | ред. код]
Сірковуглець CS2 одержують пропусканням пари сірки крізь шар розжареного вугілля.
Застосування[ред. | ред. код]
Основна кількість сірковуглецю йде на отримання віскози, яку використовують для виготовлення одного з видів штучного волокна. Також він застосовується для отримання тетрахлорметану, екстрагування олій та смол. Великі кількості сірковуглецю витрачаються на боротьбу з різними шкідниками сільськогосподарських культур.
Вплив на здоров'я[ред. | ред. код]
Сірковуглець є небезпечною речовиною. Зазнати ураження ним можна при контакті через очі, шкіру, дихальні шляхи. Симптомами отруєння є головний біль, безсоння, слабкість, втрата ваги, гастрит, захворювання нирок, дерматит, зниженням репродуктивної здатності.[2]
Зазвичай зона захворювань, спричинених дією сірковуглецю, розташовується довкола підприємств з виробництва штучних волокон, на яких сірковуглець використовується.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ CARBON DISULFIDE
- ↑ NIOSH HomeNIOSH Pocket Guide to Chemical Hazards — Carbon disulfide. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 8 серпня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Lide, D. R., ed. (2005). CRC Handbook of Chemistry and Physics (86th ed.). Boca Raton (FL): CRC Press. p. 4.70. ISBN 0-8493-0486-5.
- Реми Г. Курс неорганической химии. Том 1. Пер. с нем. — М.: ИИЛ, 1963. — 922 с., ил.
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
|
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |