Алі Мансур
| Алі Мансур перс. علی منصور | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 26 червня 1940 — 27 серпня 1941 року | |||
| Попередник: | Ахмад Матін-Дафтарі | ||
| Наступник: | Мухаммед-Алі Фарукі | ||
| |||
| 23 березня — 26 червня 1950 року | |||
| Попередник: | Мухаммед Саєд | ||
| Наступник: | Хадж Алі Размара | ||
| Народження: |
1895 Тегеран, Іран | ||
| Смерть: |
8 грудня 1974 Тегеран, Іран | ||
| Країна: | Іран | ||
| Партія: | Партія відродження[d] | ||
| Діти: | Хассан-Алі Мансур | ||
.svg)
Алі Мансур (перс. علی منصور; 1886 — 8 грудня 1974) — іранський державний і політичний діяч, двічі обіймав посаду прем'єр-міністра країни[1].
Кар'єра[ред. | ред. код]
1916 року був призначений на посаду міністра закордонних справ у кабінеті Воссуга ад-Даулі. Пізніше був губернатором Іранського Азербайджану. В кабінеті Махмуда Джама займав пост міністра суспільної праці. 1936 року Мансура звинуватили у фінансових махінаціях під час будівництва автомобільного шляху. Парламент зняв з Алі Мансура недоторканість і почалось розслідування, за підсумками якого його визнали невинуватим. Його було цілком реабілітовано, після чого Мансур продовжив працювати на державній службі в якості міністра промисловості. У червні 1940 року Алі Мансур очолив уряд. 25 серпня 1941 року британські та радянські війська окупували Іран, а Алі Мансур був змушений піти у відставку. Реза Пахлаві підозрював його у таємному співробітництві з британцями. За рік Мансур був нагороджений орден Британської імперії, що ще більше посилило підозри щодо його зв'язків з англійцями[2].
У лютому 1942 року Алі Мансур зайняв пост губернатора Хорасану. Іран перебував на межі економічного банкрутства і прем'єр-міністр Мухаммед Саєд зв'язався з американським послом і попрохав фінансової підтримки для розвитку інфраструктури й сільського господарства, а також будівництва доріг та аеропортів. Сполучені Штати кілька разів відповіли відмовою[3]. У березні 1950 року Саєд подав у відставку, й Алі Мансур знову став прем'єр-міністром[4].
Завдяки гарним політичним зв'язкам з британцями Мансур вважав, що зможе отримати економічну допомогу для Ірану. Однак британці більше не вважали його своїм союзником і відмовили йому в наданні інвестицій в іранську економіку. Пізніше Мансур був послом Ірану в Ватикані й Туреччині. Він був одружений та мав сина Хассана-Алі Мансура, який від 1963 до 1965 року також очолював іранський уряд.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 14 квітня 2018.
- ↑ Abbas Milani: Eminent Persians. Syracuse University Press, 2008, стор. 230
- ↑ Kristen Blake: The U.S.-Soviet confrontation in Iran, 1945—1962. University Press of America, 2009, стор. 52
- ↑ Kristen Blake: The U.S.-Soviet confrontation in Iran, 1945—1962. University Press of America, 2009, стор. 53
Джерела[ред. | ред. код]
- Alí Rizā Awsatí (عليرضا اوسطى), Iran in the past three centuries (Irān dar Se Qarn-e Goz̲ashteh — ايران در سه قرن گذشته), Volumes 1 and 2 (Paktāb Publishing — انتشارات پاکتاب, Tehran, Iran, 2003). ISBN 964-93406-6-1 (Vol. 1), ISBN 964-93406-5-3 (Vol. 2)
- Abbas Milani: Eminent Persians. The men and women who made modern Iran, 1941—1979. Band 1. Syracus University Press u. a., Syracus NY u. a. 2008, ISBN 978-0-8156-0907-0, стор. 230ff
|
| |||||||||||
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. (січень 2024) |