Шапур Бахтіяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Шапур Бахтіяр
شاپور بختیار
Shapour Bakhtiar early 1980's.jpg
Прапор
73-й Прем'єр-міністр Ірану
4 січня — 11 лютого 1979 року
Попередник: Голам Реза Азхарі
Наступник: Мехді Базарган
 
Партія: Національний фронту Ірану
Освіта: Паризький університет
Народження: 1914[1][2][3][4][5]
Ісфахан, Ісфахан (остан), Іран
Смерть: 6 серпня 1991(1991-08-06)[1][3]
Сюрен
Віросповідання: агностицизм

Медіафайли у Вікісховищі?

Шапу́р Бахтія́р (перс. شاپور بختیار‎; 26 червня 1914 — 6 серпня 1991) — іранський політик, останній прем'їр-міністр Імперської держави Іран.

Життєпис[ред.ред. код]

Початкову освіту здобував у Шехре-Корді, потім в Ісфагані, а потім — у ліванському Бейруті. 1936 року виїхав до Франції. Там він здобув докторський ступінь з філософії, політології та права. Брав активну участь у громадянській війні в Іспанії на боці противників генерала Франко. У подальшому записався до Іноземного легіону, брав участь у Русі Опору проти нацистської Німеччини.

Після повернення на батьківщину працював у міністерстві праці. В кабінеті Мосаддика був заступником міністра праці.

Наприкінці 1978 року влада шаха сильно похитнулась. Зважаючи на те, що Бахтіяр був лідером спротиву, шах спробував піти на компроміс, призначивши його на пост прем'єр-міністра. За період свого 36-денного врядування Бахтіяр звільнив усіх політв'язнів, скасував цензуру в друкованих виданнях (до того часу всі газети країни страйкували), послабив режим військового стану, розформував САВАК і попрохав опозицію дати йому три місяці до виборів в установчі збори, що мали вирішити долю монархії й майбутнє країни в цілому.

Незважаючи на всі спроби Бахтіяра, аятола Хомейні назвав прем'єр-міністра зрадником і колабораціоністом, оголосив його кабінет нелегітимним і закликав до повалення монархії. У січні 1979 року шах був повалений. У квітні того ж року Бахтіяр виїхав до Франції.

В Парижі Шапур Бахтіяр очолив Національний рух опору Ірану, що боровся з Ісламською республікою у себе на батьківщині. У липні 1980 року він зазнав спроби замаху у власному будинку. В результаті нападу загинув його сусід і поліцейський. 7 серпня 1991 року вбивці все ж досягли своєї мети — Шапур Бахтіяр і його секретар, Соруш Катібех, були вбиті в будинку, де вони жили та працювали[6]. Двоє з трьох кілерів змогли повернутись в Іран. Третій, Алі Вакілі Рад, був заарештований у Швейцарії[7][8].

Шапур Бахтіяр похований на паризькому цвинтарі Монпарнас.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Nationalencyklopedin — 1999.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. Універсальна Енциклопедія Encyclopædia Britannica Inc..
  5. LIBRIS
  6. Riding, Alan (10 августа 1991 года). «Франція дає обіцянку пресі звільнити нещодавно захопленого заручника» (en). The New York Times. Архів оригіналу за 2012-03-28. Процитовано 2018-04-18. 
  7. Rempel, William C. (3 листопада 1994 року). «Розповідь про смертельну іранську мережу, яку виготовили в Парижі» (en). Los Angeles Times. Архів оригіналу за 2012-03-28. Процитовано 2018-04-18. 
  8. Greenhouse, Stephen (28 декабря 1991 года). «Франція просить Швейцарію взяти під варту іранця» (en). The New York Times. Архів оригіналу за 2012-03-28. Процитовано 2018-04-18. 

Джерела[ред.ред. код]