Енріке Аморім
(Перенаправлено з Аморім Енріке-Мануель)
| Енріке Аморім | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
25 липня 1900[1][2][…] Сальто, Уругвай[4][3] | |||
| Помер |
28 липня 1960[4][3][…] (60 років) Сальто, Уругвай[4] | |||
| Країна |
 Уругвай[3][6] | |||
| Діяльність | письменник, драматург, поет, прозаїк-романіст, сценарист | |||
| Жанр | поезія | |||
|
| ||||
 Енріке Аморім у Вікісховищі | ||||
Енрі́ке-Мануе́ль Аморі́м (нар. 25 липня 1900 — пом. 28 липня 1960) — уругвайський письменник-комуніст, один з найпопулярніших романістів Латинської Америки ХХ століття. Аморім — поет, прозаїк, кіносценарист, публіцист.
Тематика його творів: боротьба за мир, за аграрну реформу, за соціальні права.
Твори[ред. | ред. код]
Відомі твори: «Віз», «Кінь та його тінь», «Селянин Агіляр», «Перемога не приходить сама», «Лісники» та ін.
Тв.: Укр. перекл. — Корраль Аб'єрто. К., 1958.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120009250 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 81. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ а б в Аморим Энрике // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Національна бібліотека Уругваю — 1815.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
