Андреянівські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Андреянівські острови
Andreanof Map.jpg
Мапа Андреянівських островів
51°52′22″ пн. ш. 176°11′44″ зх. д. / 51.87277777780577281° пн. ш. 176.19555555558775950° зх. д. / 51.87277777780577281; -176.19555555558775950Координати: 51°52′22″ пн. ш. 176°11′44″ зх. д. / 51.87277777780577281° пн. ш. 176.19555555558775950° зх. д. / 51.87277777780577281; -176.19555555558775950
CMNS: Андреянівські острови на Вікісховищі
Розміщення Андреянівських островів

Андреянівскі острови (англ. Andreanof Islands, алеут. Niiĝuĝin tanangis[1]) — група островів у Алеутському архіпелазі, які знаходяться між протокою Амчітка та Щурячими островами на заході та протокою Амукта и Чотирьохсопочними островами на сході, з середніми координатами 52° пн.ш. та від 179°09' до 172°57' з.д.

Географія[ред. | ред. код]

Острови витягнуті приблизно на 440 км в довжину. Загальна  площа, включаючи острови Деларова, складає 3924,737 км². Найвища точка — вулкан Танага (1806 м)[2].

Острови Деларова є підгрупою Андреянівских островів, включают у себя західні острови архіпелагу.

Найбільші острови групи: Горілий, Танага, Канага, Адак, Кагаласка, Великий Ситкин, Атка, Амля, Сегуам. Інші острови групи: Оглодак, Чугул, Тагалак, Айкігінак, Фемінор Рок тощо.

Історія[ред. | ред. код]

Острови були відкриті та вперше описані у 1760-64 роках в результаті експедиції Андріяна Толстих, Петра Васюткіна та Максима Лазарева. У 1761 році були названі в честь корабля «Андріян»[3]. Під час Другої світової на острові розміщалися декілька американських військових баз. Після війни база на острові Адак була збільшена і діяла до 1995 року.

Населення[ред. | ред. код]

Населення відповідно до перепису 2000 року складає  412 чоловік, найбільше поселення Адак розміщене ра острові Адак. У XVIII ст. острови були значно населені, на них проживало до 3000 алеутів[4].

Примітки[ред. | ред. код]