Алеутські острови
Алеу́тські острови́ — велика група островів (110 великих і багато малих) вулканічного походження, витягнутих дугою впродовж 1 740 км у напрямі від Аляски до Камчатки, розташованих уздовж Алеутського жолобу. Острови гористі, голі, безлісні.
Загальна площа — 37 840 км², належать США (штат Аляска).
Відкриті Алеутські острови московитськими мореплавцями (1741 рік), продані США урядом царської Московії 1867 разом з Аляскою.
Географія[ред. | ред. код]
Архіпелаг на півдні омивається водами Тихого океану, а на півночі — Беринговим морем. На Алеутських островах багато діючих вулканів, часто відбуваються землетруси і підводні виверження.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат Алеутських островів вологий, (до 1 600 мм опадів на рік), субарктичний, з сильними вітрами, снігопадами, туманами.
Рослинність лучна і тундрова, дерев нема.
Населення: 6 тис. алеути (унангани), основне заняття — рибальство і морський звіробійний промисел.
На Алеутських островах США збудували військово-морські і авіаційні бази. На островах розташоване найпівденніше місто Аляски Ейдек.
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
| Це незавершена стаття з географії Аляски. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |