Анна Вілсон (баскетболістка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Вілсон
Загальна інформація
Громадянство  США
Народження 12 липня 1997(1997-07-12) (26 років)
Alma mater Стенфордський університет і Bellevue High Schoold
Спорт
Вид спорту баскетбол
Участь і здобутки
CMNS: Анна Вілсон у Вікісховищі
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Анна Вілсон.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілсон.

Анна Крістін Вілсон (англ. Anna Wilson; нар. 12 липня 1997(1997липня12), Ричмонд, США) — американська баскетболістка, яка виступала за студентську команду «Стендфорд Кардінал». Виступаючи на позиції захисника, вона встановила командний рекорд за кількістю зіграних ігор за кар'єру (160), четвертий показник в історії Національної асоціації студентського спорту (NCAA). На Чемпіонаті світу з баскетболу 2014 року серед дівчат до 17 років вона виборола золоту медаль у складі збірної США. У середній школі встановила командний рекорд за кількістю результативних передач (246) і стала п'ятою за кількістю очок в історії команди (735). У старшій школі приєдналась до «Вулврінс», що допомогло команді завершити рік без поразок у сезоні та виграти чемпіонат штату серед дівчат у 2016 році. Її включили до гри McDonald's All-American — показової гри найкращих баскетболістів серед школярів США та Канади.

У Стенфорді Вілсон в основному була запасним гравцем. На п'ятому курсі виходила у стартовій п'ятірці кожної гри, її названо найкращою захисницею Pac-12 й вона увійшла до збірної зірок захисту Pac-12, а також виграла національний чемпіонат 2021 NCAA Division I з «Кардінал». У 2022 році після шести сезонів завершила кар'єру у Стенфорді та знову увійшла до збірної зірок захисту Pac-12. Вілсон заявила про участь у драфті ЖНБА 2022 року, але її не вибрали. Її брат Рассел — квотербек «Денвер Бронкос» у Національній футбольній лізі, який виграв Супербоул XLVIII з «Сіетл Сігокс».

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народилася 12 липня 1997 року[1][2] у Ричмонді, штат Вірджинія[3], у родині Таммі та Гаррісона Вілсона III[4], її мати була медсестрою, а батько — юристом[5]. Батько грав у американський футбол і бейсбол у Дартмутському коледжі[6]. Її бабуся була професором коледжу, а дядько закінчив Гарвардську школу права[7]. У віці п'яти років вона почала грати у баскетбол, а коли подорослішала, батько тренував її у місцевій ХАМЛ. Він помер, коли донці було 12 років[7][8].

Вілсон брала участь у відборі до національної збірної США до 16 років у 2013 році. Вона виграла золоту медаль на Чемпіонаті світу з баскетболу у 2014 році серед дівчат до 17 років, тоді команда США перемогли Іспанію у фіналі з рахунком 77:75; Вілсон грала 3:05 хвилин і пропустила шанс отримати очки з поля[9][10]. Вона навчалася у колегіальній школі у Ричмонді, штат Вірджинія[7], останній клас закінчила у Беллв'ю, штат Вашингтон. У колегіальній школі грала, наслідуючи Стіва Неша[7], та протягом трьох сезонів утримала командний рекорд за кількістю передач (246) та стала п'ятою за кількістю очок в історії команди (735)[11]. У Беллв'ю вона стала капітаном шкільної команди «Вулврінс»[12] і виступала на позиції розігруючого захисника. Того сезону Вілсон набирала у середньому 15,3 очка, 3,2 перехоплення та 4,6 передачі за гру, а команда закінчила без поразок і виграла чемпіонат штату серед дівчат класу 3A[13].

ESPN HoopGurlz оцінив перспективність Вілсон у 5 зірок та як 42-го найкращого гравця у США, на сайті Prospects Nation Вілсон була 34-м найкращим гравцем і перспектива — чотири зірки[14][15]. У 2016 році закінчила середню школу[16]. Її обрали в команду McDonald's All-American, яка складалася з найкращих американських і канадських баскетболісток старшої школи. Перед матчем вона отримала струс мозку на тренуванні, який для неї став третім[5], тому пропустила гру[17]. У 10 класі вона усно пообіцяла вступити та грати за Стенфордський університет[5]. Вілсон отримала пропозиції від університетів Вейк Форест, Меріленду, Маркетта, Вісконсину та Вірджинії[7].

Студентська кар'єра[ред. | ред. код]

Першокурсниця Вілсон у Стенфорді, 2016

На першому курсі проблеми зі здоров'ям у Вілсон дозволили зіграти лише у шести іграх за «Стенфорд Кардинал»: вона пропустила перші одинадцять ігор, оскільки одужувала від струсу мозку, й останні одинадцять ігор сезону через травму правої ноги. Вона дебютувала у Стенфорді проти «Єл Бульдогс», де набрала одинадцять очок за сімнадцять хвилин у переможній грі з рахунком 102:44[18][19]. На першому курсі Вілсон провела сорок вісім хвилин і забила сімнадцять очок[3]. На другому курсі стартувала у матчі проти «УНЛВ Ребелс» і набрала вісім очок. Рекордом кар'єри стало двадцять одне очко у матчі проти «Огайо Стейт Баксі», тоді її команда зазнала поразки з рахунком 94:82[3][20]. Вона закінчила рік з середнім показником 3,3 очка у середньому 10,7 хвилини за гру та двох ігор у стартовій п'ятірці, хоча пропустила останні сім ігор сезону через травму лівої ноги[3].

На третьому курсі Вілсон набирала у середньому 2,7 очка за гру протягом тридцяти двох зіграних ігор і трьох виходів у стартовій п'ятірці. Того сезону «Стенфорд» виграв жіночий баскетбольний турнір Pac-12 Conference 2019, але програв у раунді елітної вісімки жіночого баскетбольного турніру дивізіону NCAA 2019 «Нотр Дам Файтінг Айріш» з рахунком 84:68[3][21]. Наступного сезону вона набирала у середньому 2,5 очки за гру з лави запасних. Її команда програла у фіналі турніру Pac-12 Conference 2020 «Орегон Дикс», а турнір NCAA скасували через пандемію COVID-19[3][22]. Згідно з правилом NCAA через проблеми зі здоров'ям на першому курсі їй надали ще один сезон у Стенфордському університеті[a][23].

Вілсон з сім'єю в її останній грі сезону, 2020

На п'ятому курсі вона кожного разу виходила у стартовій п'ятірці та її вміння у захисті помічали[24][25][26]. Вона завершила кар'єру з рекордними хвилинами за гру 23,6, відсотком кидків з гри 0,509 і підбираннями 3,7[3]. Команда «Кардинал» перемогла «Аризона Вайлдкетс» з рахунком 54:53 та виграла матч чемпіонату дивізіону I NCAA серед жінок з баскетболу 2021 року. Вілсон провела тридцять одну хвилину, набрала п'ять очок, три передачі та чотири підбирання[27]. У березні Вілсон визнали найкращим розігруючим захисником Pac-12 та найкращим захисником року разом з Арі Макдональдом з Аризони[28]. Вона мала право зіграти шостий сезон через скорочення сезону 2020—2021 через пандемію COVID-19[25], а 10 травня вона оголосила про повернення у Стенфорд[29].

У своєму шостому сезоні з «Кардиналом» Вілсон зіграла в тридцяти п'яти іграх, двадцять п'ять разів виходила у стартовій п'ятірці та встановила особистий рекорд часу — 25,7 хвилини за гру. Вона грала на позиції розігруючого захисника разом з Лейсі Галл після закінчення студентської кар'єри Кіани Вільямс[8]. 26 лютого у переможному матчі (63:56) проти «Вашингтон Гаскіс» Вілсон забила лей-ап після перехвату під час введення м'яча у гру[30]. Вона вдруге потрапила до команди найкращих захисників Pac-12 і завершила сезон з 4,7 очками та 2,9 підбирання за гру. «Стенфорд» програв у фіналі чотирьох жіночого баскетбольного турніру дивізіону NCAA 2022 «Гаскіс» з рахунком 63:58[3][31][32]. Вілсон закінчила студентську кар'єру з 160 зіграними іграми, що є четвертим показником в історії NCAA та найбільшою в історії Стенфордського університету (станом на 22 квітня)[33][34]. Вілсон заявила про участь у драфті ЖНБА 2022 року[35], проте її не обрали[36].

Кар'єрна статистика[ред. | ред. код]

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
 TO  Втрат за гру

Студентська кар'єра[ред. | ред. код]

Джерело[3]:

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG TO PPG
2016–17 Стенфорд 6 0 8.0 .462 .500 .333 1.0 0.8 0.5 0.0 1.2 2.8
2017–18 Стенфорд 21 2 10.7 .296 .290 .500 1.1 0.4 0.5 0.0 0.6 3.3
2018–19 Стенфорд 32 3 11.6 .403 .259 .643 1.5 0.7 0.7 0.0 0.4 2.7
2019–20 Стенфорд 33 0 14.0 .355 .293 .680 2.4 1.3 0.5 0.0 0.8 2.5
2020–21 Стенфорд 33 33 23.6 .509 .452 .739 3.7 2.1 1.5 0.1 0.7 4.6
2021–22 Стенфорд 35 25 25.7 .404 .270 .652 2.9 2.4 1.4 0.3 1.0 4.7

Особисте життя[ред. | ред. код]

Вілсон — сестра Рассела Вілсона, квотербека «Денвер Бронкос»[4]. Окрім Рассела, в Анни є ще один брат, Гаррісон Вілсон IV, який грав в американський футбол і бейсбол за Університет Ричмонда[7]. Вона здобула ступінь бакалавра з мистецьких практик у Стенфорді та ступінь магістра з медіакомунікації[37].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ Правило передбачає, що спортсмени можуть отримати ще один рік, якщо отримали травму або хворобу в першій половині сезону та брали участь лише у тридцяти відсотках ігор команди[18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Anna Christine Wilson. FIBA. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 16 квітня 2021.
  2. ↑ Anna Wilson Basketball Profile. EuroBasket. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  3. ↑ а б в г д е ж и к Anna Wilson. Stanford University. Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 9 квітня 2021.
  4. ↑ а б Ringer, Sandy (14 січня 2016). Russell Wilson's Sister, Anna, Makes her Own Name as a Bellevue High Basketball Star. The Seattle Times. Процитовано 27 червня 2022.
  5. ↑ а б в Wilson, Anna; Barnes, Katie (7 квітня 2020). Anna Wilson: I'm More than a Basketball Player and More than Russell Wilson's Sister. ESPN. Архів оригіналу за 6 квітня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  6. ↑ Barber, Bonnie (7 січня 2014). Seattle Seahawks Take Flight With Son of 'Harry B.' '77. Dartmouth College. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 27 червня 2022.
  7. ↑ а б в г д е Thomases, Jake (14 березня 2013). Anna Wilson Dazzles in Superstar's Shadow. ESPN. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  8. ↑ а б Killion, Ann (5 березня 2022). How Anna Wilson's Perseverance Made Her a Stanford Basketball Legend. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  9. ↑ Anna Wilson. USA Basketball. 18 березня 2021. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  10. ↑ Final Score. FIBA. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  11. ↑ Anna Wilson '16 Makes National Team. Collegiate School. 26 травня 2014. Архів оригіналу за 4 липня 2022. Процитовано 4 липня 2022.
  12. ↑ Brenner, Jordan (28 березня 2016). Anna Wilson, Beyond a Shadow and a Doubt. ESPN. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  13. ↑ Evans, Jayda (14 червня 2016). Russell Wilson to Sister Anna on Bellevue High Graduation Day: 'You Turned Out to be Way Cooler than a New Baseball Glove'. The Seattle Times. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 27 червня 2022.
  14. ↑ Anna Wilson. ESPN. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 8 квітня 2021.
  15. ↑ Anna Wilson. Prospects Nation. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 8 квітня 2021.
  16. ↑ Mathews, Liz (5 квітня 2021). Russell Wilson Cheers on Sister Anna and Stanford Women to NCAA Title. USA Today. Архів оригіналу за 5 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  17. ↑ Olson, Dan (30 березня 2016). Sabrina Ionescu Undeclared, Unmatched as McDonald's All American. ESPN. Архів оригіналу за 7 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
  18. ↑ а б FitzGerald, Tom (22 квітня 2017). Stanford Freshman Anna Wilson Might Seek Additional Year. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 27 червня 2022.
  19. ↑ Final. ESPN. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  20. ↑ Play4Kay Showcase: Final/OT. ESPN. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
  21. ↑ Notre Dame beats Stanford to get back to Final Four. NCAA. 1 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 27 червня 2022.
  22. ↑ Northam, Mitchell (12 березня 2020). 2020 Women's College Basketball Conference tournaments: Schedules, Brackets, Scores, Auto Bids. NCAA. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 27 червня 2022.
  23. ↑ Smith, Michelle (21 березня 2021). Michelle Smith Pac-12 Women's Basketball Feature: Stanford's Anna Wilson. Pac-12. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  24. ↑ Schnell, Lindsey (29 березня 2021). Stanford's Anna Wilson Finds Joy, Purpose in Defense. We Should Celebrate Her for It. Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  25. ↑ а б McCauley, Jamie (3 березня 2021). Fifth-Year Guard Anna Wilson Emerges as a Top Stanford Defender. The Spokesman-Review. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  26. ↑ Gutmann, Harold (29 березня 2021). Stanford's Anna Wilson Steps Up Scoring in Sweet 16, but Another Defensive Challenge Awaits in Louisville. The Mercury News. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  27. ↑ NCAA Women's Championship pres. by Capital One – National Championship. ESPN. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  28. ↑ 2020–21 Pac-12 Women's Basketball All-Conference Honors and Annual Performance Awards Presented by Nextiva. Pac-12. 1 березня 2021. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  29. ↑ Stanford Guard Anna Wilson is Returning for a Sixth Season. The Mercury News. 10 травня 2021. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  30. ↑ Eymer, Rick (26 лютого 2022). Anna Wilson Helps No. 2 Stanford Women Avoid an Upset Bid by Washington. The Seattle Times. Associated Press. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  31. ↑ 2021–22 Pac-12 Women's Basketball All-Conference honors and Annual Performance Awards, presented by Nextiva. Pac-12. 1 березня 2022. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  32. ↑ Uconn vs Stanford – Game Summary – April 1, 2022. ESPN. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  33. ↑ Metcalfe, Jeff (11 квітня 2022). Pac-12 WBB Postseason Plunge: Grading the Teams, Assessing the Personnel Turnover and a Look Ahead to '23. The Mercury News. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  34. ↑ 2021–22 Season in Review. Stanford University. 18 квітня 2022. Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  35. ↑ Additional NCAA Players Renounce NCAA Eligibility to Opt-In for Consideration for 2022 WNBA Draft Presented by State Farm. WNBA. 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 4 липня 2022.
  36. ↑ Scott, Jelani (11 квітня 2022). 2022 WNBA Draft Live Tracker: Dream Select Kentucky's Rhyne Howard No. 1 Overall. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 4 липня 2022.
  37. ↑ Metcalfe, Jeff (18 березня 2022). Anna Wilson has Become Much More than Defensive Stopper in Extended Stanford Career. The Mercury News. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 4 липня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Вілсон_(баскетболістка)&oldid=40906223