Анна Сфорца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Сфорца
Anna Maria Sforza.jpg
Народилася 21 липня 1476
Мілан, Міланське герцогство
Померла 2 грудня 1497 (21 рік)
Феррара, Емілія-Романья
· puerperal disorder[d]
Діяльність аристократ
Титул Герцог
Рід Сфорца
Батько Галеаццо Марія Сфорца
Мати Бона Савойська(1449—1503)
Брати, сестри  • Бьянка Марія Сфорца, Джан Галеаацо Сфорца і Катерина Сфорца[d]
У шлюбі з Alfonso I d'Este, Duke of Ferrara[d]
Діти unknown son d'Este[d][1]

Анна Марія Сфорца (21 липня 1476 — 30 листопада 1497) — італійська дворянка, яка була спадковою принцесою Феррара, як перша дружина Альфонсо I д'Есте, майбутнього герцога Феррара. Вона була другою законною дочкою Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і  його другої дружини, Бони Савойської.

Біографія[ред. | ред. код]

Сім'я і походження[ред. | ред. код]

Народившись у Мілані, вона була другою дочкою і останньою легітимною дитиною Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і його другою дружи Бони Савойської, з якою він одружився у 1468 році, через рік після смерті своєї першої дружини Доротеї Гонзаги, яка не народила йому дітей. Дідусем та бабусею Анни по батьківській лінії були Франческо I Сфорца і Бьянка Марія Вісконті, в честь якої її назвали. По матері бабусею й дідусем були Луї, герцог Савойський і Анна де Лузіньян з Кіпру. Вона мала двох старших братів: Джан Галеаццо Сфорца (який женився на його двоюрідній сестрі, Ізабеллі з Неаполя, з котрою він мав проблеми) і Гермес Марію Сфорца, маркіза Тортона і старша сестра Б'янки Марії Сфорци, друга дружина Максиміліана I Римського імператора. Старша нелегітимна напів сестра Анни була Катерина Сфорца від відносин її батька з Лукрецією Ландріані. Її дядько був Людовіко Сфорца ІI Моро, герцог Мілана, який одружився з Беатріс д'Есте, а її тіткою була Іпполіта Марія Сфорца, перша дружина короля Нефальського Альфонсо II.

Коли Анні було всього п'ять місяців, її батько був убитий в церкві Санто Стефано в Мілані 26 грудня 1476 року, який був святим Стефаном. Його зарізали троє високопоставлених чиновників міланського суду.

Шлюб[ред. | ред. код]

У 1477 році Анна була офіційно заручна з спадкоємцем Ерколе I д'Есте, герцогом Феррара. Її весілля з принцем Альфонсо д'Есте відбулося через чотирнадцять років, 12 січня 1491, серед бенкетів, прийомів і театральних подань. Проте, шлюб був нещасливим: блондинка і без жіночності, Анна, весь свій час одягалась, як чоловік, відмовлялася виконувати свій союз, віддала перевагу компанії жінок і проводила кожен вечір з маленьким чорним рабом.[2]

Тільки після шести років шлюбу Анна нарешті завагітніла, але померла під час пологів; хоча деякі джерела повідомляли, що її дитина, син, помер відразу після хрещення; інші[3][4][5][6] сказали, що він вижив і був названий Алессандро, вмираючи в 1514 році у віці 17 років. Вона була похована в монастирі Сан-Віто, в якому Анна була благодійником. Її чоловік не зміг взяти участь у її похороні, бо його обличчя було спотворене внаслідок сифілісу.[7]

Її смерть ознаменувала кінець зв'язків між сім'ями Сфорца та Есте. Альфонсо знову одружився з Лукрецією Борджіа в 1502 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lundy D. R. The Peerage — 717826 екз.
  2. Geneviève Chastenet: Lucrezia Borgia (Spanish version) 1995, Javier Vergara Editorial, p. 200. [retrieved 19 December 2014].
  3. Marek, Miroslav. Complete Genealogy of the House of Este. genealogy.euweb.cz. Процитовано 17 грудня 2014. 
  4. Alessandro d'Este in: geneanet.org [retrieved 17 грудня 2014].
  5. Alessandro d' Este. geneall.net. Процитовано 17 грудня 2014. 
  6. Alessandro d'Este in: Genealogy Database by Herbert Stoyan Архівовано 18 грудень 2014 у Wayback Machine. [retrieved 17 грудня 2014].
  7. Sarah Bradford, Lucrezia Borgia, Milano, Mondadori, 2005.

Посилання[ред. | ред. код]