Франческо Сфорца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Francesco Sforza.jpg

Франчéско Сфóрца (італ. Francesco Sforza; *23 липня 1401, Сан-Міньято − 8 березня 1466, Мілан) — італійський військовий і політичний діяч, кондотьєр, герцог Мілана у 1450-1466 роках. Засновник міланської гілки династії Сфорца, оженившись із донькою останнього герцога Міланського Філіпо Марії Вісконті. Брат Алессандро Сфорца, який брав участь в його походах.

Життєпис[ред.ред. код]

Син Муціо Аттендоло Сфорца, кондотьєра, та Люції да Терціані. Франческо виріс при Феррарськім дворі маркиза Нікколо III д'Есте. До 1424 року він служив під орудою свого батька, при королі Ладиславі I, королі Неаполя. Його батько загинув у сутичці з іншим кондотьєром, Браччо ​​де Монтоне. Франческо вбив другого в битві при Аквілі. В цей час він бився на боці Джованни II, королеви Неаполітанської. Тоді ж дістав титул графа.

У дальші роки служив Флорентійській республіці. У 1430-40-х роках на боці папи римського Євгена IV, Флоренції та Венеції проти герцогства Міланського. Разом з тим з 1441 року вів перемовини з Філіпо Марія Вісконті, володарем Мілану, щодо шлюбу з його донькою, який відбувся того ж року. Сфорца отримав у спадок місто Кремону. Але лише у 1447 році отримав згоду вісконті щодо доньчиного посагу. У 1447–1450 роках готувався захопити владу в Ломбардії. В цей час Амброзіянська республіка, що утворилася замість герцогства Міланського, поринула в безлад й розбрат. З цього скористалися венеційці, що увійшли до Ломбардії. Натомість Сфорца зайняв міста Павія та П'янченцу.

У 1450 році, коли Мілану загрожувала венеціанська армія, Сфорца прийшов і врятував Мілан від поразки. Франческо обрали на капітана армії, але відмовилися впустити до Мілана, побоючись узурпації влади від Сфорци. Тоді останній уклав союза з Венецією, передавши їй місто Крему. 26 лютого 1450 Сфорца увійшов у Мілан як тріумфатор, а згодом силою примусив визнати себе за герцога. Проти нього виступили Венеція, Неаполь, Савойя й Монферрат. Козімо Медічі з'єднався зо Сфорца. Той також 1452 року уклав союза з Рене Анжуйським. 9 квітня 1454 року вороги змушені були укласти мир на 20 років у Лоді й визнати його за герцога Міланського. Того-таки року уклав союз із Ферранте, королем Неаполя.

Завдяки союзу з Людовиком XI, королем Франції, отримав місто Бавону. Згодом за підтримки роду Адорно підкорив своїй владі Генуезьку республіку. У 1465 році наказав убити кондотьєра Якопо Піччініно, сина давнього свого ворога Нікколо Піччініно.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Поліссена (1400–1420), донька Карло Руффо, графа Корільяно і Монтальто

Діти:

  • Антонія Поліссена (1419)

2. Дружина — донька Джакомо Калдора, кондотьєра. У 1422 році анульовано.

3. Дружина — Б'янка Марія (1425–1468), донька Філіпо Марія Вісконті, герцога Міланського

Діти:

  • Галеаццо Марія (1444–1476), герцог міланський у 1466–1476 роках
  • Іпполіта Марія (1445–1488), дружина Альфонса II Трастамара, короля Неаполітанського
  • Філіпо Марія (1449–1492), граф Корсики та Павії
  • Сфорца Марія (1451–1479), герцог Барійський
  • Лодовіко (1452–1508), герцог Міланський у 1480–1500 роках
  • Єлізавета (1453–1472)
  • Асканіо (1455–1505), кардинал
  • Оттавіано (1458–1477), граф Лугано
  • Мав 40 позашлюбних дітей

Див. також[ред.ред. код]

  • Франческо Сфорца — політик і дипломат [1]

Джерела[ред.ред. код]

  • Guido Lopez, I Signori di Milano — dai Visconti agli Sforza, Roma, Newton Compton Editori, 2003. ISBN 8854114405.


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.