Аннурка
| Аннурка | |
|---|---|
 | |
| Рід | Яблуня (Malus) |
| Вид |
Яблуня домашня (Malus domestica) |
| Походження |
 Італія |
 Аннурка у Вікісховищі | |
Аннурка, італійською промовляється як «аннурка» — стародавній сорт яблуні домашньої, батьківщиною якого є Південна Італія. Вважають, що саме про цей сорт згадував Пліній Старший у своїй праці «Природнича історія», а також у XVI столітті Жан Батіста делла Порта. Однак під такою назвою про цей сорт вперше згадує Джузеппе Антоніо Паскуале[1][2].
Нині цей сорт все ще дуже поширений у Південній Італії[3], особливо на кордоні між провінціями Казерта і Беневенто, в долині, яку називають «королева яблук»[2].
На розкопках[ред. | ред. код]
Аннурка є одним із символів Кампанії, ймовірно, вже впродовж 2 тисячоліть. Про це свідчать фрески на розкопках римського міста Ерколано, яке було зруйноване внаслідок виверження Везувію 79 року[2]. Вважають, що саме це яблуко зображене на руїнах Помпеїв.[4]
Опис[ред. | ред. код]
Аннурка має білий, твердий і хрусткий м'якуш, запашний аромат і приємний кислуватий смак[1]. Яблуко не дозріває на дереві, а його спочатку зривають і поміщають під прямі сонячні промені, допоки воно не почервоніє[2]. Твердість її м'якушу пов'язана з високим вмістом пектинів. Пектини змінюють свій склад під час почервоніння[3].
Існує два вибраних клони цього сорту, Standard' і Rossa del Sud[3].
Використання[ред. | ред. код]
Цей сорт посідає досить важливе місце серед фруктів у неаполітанській кухні. В каталозі Арка смаку про нього сказано як про унікальний місцевий культурний і традиційний слоуфуд[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Petraq J. Papajorgji, Panos M. Pardalos, Advances in Modeling Agricultural Systems [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Springer Verlag, 2009 (p. 474) ISBN 978-0-387-75180-1 DOI:10.1007/978-0-387-75181-8
- ↑ а б в г Luciano Pignataro. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2015.
- ↑ а б в ‘Annurca’ apple fruit, a southern Italy apple cultivar: textural properties and aroma composition. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 грудня 2015.
- ↑ Annamaria Ciarallo, Gardens of Pompeii [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.], J. Paul Getty Museum Publications, 2001 ISBN 0-89236-629-X (p. 20).
Посилання[ред. | ред. код]
- FourItalianFriends [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.]