Антоніо Тарвер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніо Тарвер Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Антоніо Деон Тарвер
(англ. Antonio Deon Tarver)
Прізвисько Чарівник
(англ. Magic Man)
Громадянство США США
Народився 21 листопада 1968(1968-11-21)[1] (54 роки)
Орландо, Флорида, США
Alma mater William R. Boone High Schoold
Вагова категорія Напівважка
Перша важка
Важка
Стійка Ортодокс
Зріст 188 см.
Розмах рук 191 см.
Професіональна кар'єра
Перший бій 18 лютого 1997
Останній бій 14 серпня 2015
Боїв 39
Перемог 31
Перемог нокаутом 22
Поразок 6
Нічиїх 1
Не відбулося 1
Спортивні медалі
Представник США США
Бокс
Олімпійські ігри
Бронза Атланта 1996 Напівважка
Чемпіонат світу з боксу
Золото Берлін 1995 Напівважка
Панамериканські ігри
Золото Мар-дель-Плата 1995 Напівважка

Антоніо Деон Тарвер (англ. Antonio Deon Tarver; нар. 21 листопада 1968, Орландо, Флорида, США) — колишній американський боксер-професіонал, який виступав у напівважкій, першій важкій та важкій вагових категоріях. Чемпіон світу в напівважкій вазі за версіями WBC, IBF, WBA. Під час любительської кар'єри став бронзовим призер олімпійських ігор 1996 року, а також чемпіоном світу та Панамериканських ігор у 1995 році.

Любительска кар'єра[ред. | ред. код]

  • Чемпіон США у напівважкій вазі 1993 та 1995 року
  • Чемпіон турніру Золоті рукавички 1994 року
  • Чемпіон Панамериканських ігор 1995 року

Чемпіонат світу 1995

Олімпійські ігри 1996

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

Антоніо Тарвер почав свою професійну кар'єру в 1997 році, у віці 28-ми років. Протягом перших трьох років він здобув 16 перемог, з яких 14 були нокаутом.

23 червня 2000 року зустрівся із непереможним американцем Еріком Гартінгом (18-0-1) у бої за статус обов'язкового претендента на титул IBF. Гартінг впевнено перебоксував суперника, завдавши йому першої поразки у кар'єрі.

Тарвер після цього одержав дві впевнені перемоги та 25 січня 2002 року зустрівся з колишнім чемпіоном світу Реджі Джонсоном за регіональні титули чемпіона NABF та USBF. Йому вдалося одержати перемогу спірним рішенням суддів та отримати можливість взяти реванш у Еріка Гартінга. Реванш відбувся 20 липня 2002 року. На початку поєдинку Гартінг мав перевагу, але згодом почав її втрачати. У 4 раунді Тарвер вперше відправив суперника у нокдаун. У наступному раунді після ще кількох нокдаунів рефері ухвалив рішення зупинити бій на користь Тарвера.

Чемпіон світу в напівважкій вазі[ред. | ред. код]

Вдалі виступи дали можливість Тарверу вперше стати претендентом на чемпіонські титули. 25 квітня 2003 року він зустрівся із колишнім чемпіоном світу Монтеллом Гріффіном за вакантні титули чемпіона за версіями WBC та IBF, які звільнив Рой Джонс. Поєдинок почався із нокдауну від Тарвера у 1 раунді, який контролював бій протягом кожного раунду, завершивши його ще одним нокдауном у 12 раунді. Тарвер став чемпіоном одноголосним рішенням суддів.

Бої проти Роя Джонса

Рой Джонс після чемпіонства у важкій вазі прийняв рішення повернутися у напівважку вагову категорію та повернути титули чемпіона, які він був змушений звільнити. Боксери домовилися про поєдинок за титули чемпіона WBC, IBF, WBA (Super), IBO та журналу The Ring, але за тиждень до їхнього двобою Тарвер був змушений звільнити тутул чемпіона IBF через неможливість провести обов'язковий захист.

Сам поєдинок відбувся 8 листопада 2003 року. Рой Джонс підійшов до нього дещо ослабленим через скидання зайвої ваги, щоб вписатися у ліміт вагової категорії. Антоніо Тарвер протягом бою виглядав краще ніж багато експертів очікувало. Він викинув більшу кількість ударів, але Джонс був влучнішим. Бій пройшов усю дистанцію а перемогу спірним рішенням суддів одержав Рой Джонс. На записках суддів був рахунок: 114—114, 117—111, 116—112. Після бою багато людей вважало, що Тарвер зробив достатньо для перемоги, а результат поєдинку дуже спірним.

Рой Джонс анонсував що цей поєдинок був останнім для нього у напівважкій вазі. В його планах була зустріч із Майком Тайсоном, але оскільки організувати цей бій не вдалося, Джонс прийняв рішення дати реванш Тарверу. Він відбувся 15 травня 2004 року. Поєдинок почався із впевненого 1 раунду від Джонса. У 2 раунді він намагався розвинути перевагу, але після правого прямого, Тарвер впіймав його на контратаці лівим боковим, відправивши у нокаут. Джонс намагався підвестися, але рефері Джей Наді прийняв рішення зупинити бій. Таким чином Тарвер взяв реванш та повернув собі чемпіонські титули.

Таблиця боїв[ред. | ред. код]

31 Перемога (22 нокаутом, 9 за рішенням суддів), 6 Поразок (0 нокаутом, 6 за рішенням суддів), 1 Нічия
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд, час Дата Місце проведення Примітки
Нічия 31–6-1 (1) США Світ Каннінгем SD 12 14 серпня 2015 США Пруденшл-центр, Ньюарк, Нью-Джерсі
Перемога 31–6 (1) США Джонатан Бенкс TKO 7 (10); 2:25 11 грудня 2014 США Pechanga Resort & Casino, Темекула, Каліфорнія
Перемога 30–6 (1) США Майк Шеппард TKO 4 (10); 1:54 26 листопада 2013 США BB&T Center, Санрайз, Флорида
NC 29–6 (1) Нігерія Латіф Кайоде SD 12 2 червня 2012 США СтабХаб Центр, Карсон, Каліфорнія Результат бою скасовано через провалену Тарвером допінг пробу
Перемога 29–6 Австралія Дані Грін RTD 9 (12); 3:00 20 липня 2011 Австралія Sydney Entertainment Centre, Сідней Виграв титул чемпіона IBO у першій важкій вазі.
Перемога 28–6 Домініканська Республіка Нагі Олівера UD 12 15 жовтня 2010 США Buffalo Run Casino, Маямі
Поразка 27–6 США Чед Доусон UD 12 9 травня 2009 США The Joint, Парадайз, Невада Бій за титули чемпіона IBF та IBO у напівважкій вазі.
Поразка 27–5 США Чед Доусон UD 12 11 жовтня 2008 США Pearl Concert Theater, Парадайз, Невада Втратив титули чемпіона IBF та IBO у напівважкій вазі.
Перемога 27–4 Велика Британія Клінтон Вудс UD 12 12 квітня 2008 США Амалі-арена, Тампа Захистив титул чемпіона IBO у напівважкій вазі.
Виграв титул чемпіона IBF у напівважкій вазі.
Перемога 26–4 США Денні Сантьяго TKO 4 (12); 2:53 9 червня 2007 США Foxwoods Resort Casino, Ледьярд, Коннектикут Захистив титул чемпіона IBO у напівважкій вазі.
Перемога 25–4 Албанія Елвін Мурікі MD 12 9 червня 2007 США Connecticut Convention Center, Гартфорд, Коннектикут Виграв вакантний титул чемпіона IBO у напівважкій вазі.
Поразка 24–4 США Бернард Гопкінс UD 12 10 червня 2006 США Boardwalk Hall, Атлантик-Сіті Втратив титули чемпіона IBO та The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 24–3 США Рой Джонс UD 12 1 жовтня 2005 США Амалі-арена, Тампа Захистив титули чемпіона IBO та The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 23–3 Ямайка Глен Джонсон UD 12 18 червня 2005 США Федекс-форум, Мемфіс, Теннессі Виграв титули чемпіона IBO та The Ring у напівважкій вазі.
Поразка 22–3 Ямайка Глен Джонсон SD 12 18 грудня 2004 США Стейплс-центр, Лос-Анджелес Втратив титули чемпіона IBO та The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 22–2 США Рой Джонс TKO 2 (12); 1:41 15 травня 2004 США Mandalay Bay Events Center, Парадайз, Невада Виграв титули чемпіона WBC, WBA (Super), IBO та The Ring у напівважкій вазі.
Поразка 21–2 США Рой Джонс MD 12 8 листопада 2003 США Mandalay Bay Events Center, Парадайз, Невада Втратив титул чемпіона WBC у напівважкій вазі.
Бій за титули чемпіона WBA (Super), IBO та The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 21–1 США Монтелл Гріффін UD 12 25 квітня 2003 США Foxwoods Resort Casino, Ледьярд, Коннектикут Виграв вакантні титули чемпіона WBC та IBF у напівважкій вазі.
Перемога 20–1 США Ерік Гартінг TKO 5 (12); 0:43 20 липня 2002 США Бенкерс Лайф-філдхаус, Індіанаполіс
Перемога 19–1 США Реджі Джонсон SD 12 25 січня 2002 США Ramada Plaza O'Hare, Аеропорт О'Хара, Роузмонт Виграв титули чемпіона NABF та USBF у напівважкій вазі.
Перемога 18–1 Ямайка Кріс Джонсон KO 10 (10); 1:53 3 квітня 2001 США Yakama Legends Casino, Топпеніш, Вашингтон
Перемога 17–1 США Лінкольн Картер TKO 5 (10); 1:22 24 лютого 2001 США Амалі-арена, Тампа
Поразка 16–1 США Ерік Гартінг UD 12 23 червня 2000 США Harrah's Casino Tunica, Туніка, Міссісіпі
Перемога 16–0 США Ернест Матін KO 1 (10); 0:56 29 лютого 2000 США Plaza Hotel & Casino, Парадайз, Невада
Перемога 15–0 Алжир Мохамед Бангуесіма TKO 9 (10); 0:51 12 червня 1999 США Las Vegas Hilton, Вінчестер, Невада
Перемога 14–0 США Джеррі Вільямс TKO 5 (10) 12 червня 1999 США Shriners Auditorium, Вілмінгтон, Массачусетс
Перемога 13–0 Ямайка Рой Франсіс TKO 3 (10) 27 березня 1999 США Jai-Alai Fronton, Маямі
Перемога 12–0 США Джон Вілльямс KO 4 (12); 0:42 5 лютого 1999 США Jai-Alai Fronton, Маямі
Перемога 11–0 США Роккі Геннон TKO 2 (10); 2:28 30 серпня 1998 США Mountaineer Casino, Честер, Західна Вірджинія
Перемога 10–0 США Хосе Луїс Рівера RTD 4 (10); 3:00 23 червня 1998 США The Blue Horizon, Філадельфія
Перемога 9–0 США Чарльз Олівер UD 8 24 березня 1998 США Harrah's Casino Tunica, Туніка, Міссісіпі
Перемога 8–0 США Бойєр Чю TKO 7 (8); 2:17 17 січня 1998 США Boardwalk Hall, Атлантик-Сіті
Перемога 7–0 Ямайка Рой Франсіс TKO 2 (6); 2:03 2 грудня 1997 США The Blue Horizon, Філадельфія
Перемога 6–0 США Беніто Фернандес TKO 3 (6) 28 жовтня 1997 США The Blue Horizon, Філадельфія
Перемога 5–0 США Беррі Батлер UD 6 4 жовтня 1997 США Caesars Atlantic City, Атлантик-Сіті
Перемога 4–0 США Шелбі Гросс TKO 1 (4); 2:59 12 серпня 1997 США The Blue Horizon, Філадельфія
Перемога 3–0 США Трейсон Барріос TKO 3 (6) 21 червня 1997 США Yuengling Center, Тампа
Перемога 2–0 США Джейсон Баррел TKO 3 (4); 0:22 29 квітня 1997 США The Blue Horizon, Філадельфія
Перемога 1–0 США Хоакін Гарсія TKO 2 (4); 2:01 18 лютого 1997 США The Blue Horizon, Філадельфія

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ČSFD — 2001.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоніо_Тарвер&oldid=39559806