Антон Амайзер

Антон Амайзер
Народився	1 серпня 1907(1907-08-01) Мюнхен, Німецька імперія
Помер	20 лютого 1976(1976-02-20) (68 років) Мюнхен, ФРН
Країна	Німеччина
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	оберштурмбаннфюрер
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Цивільний знак СС Йольський свічник СС Німецький кінний знак Спортивний знак СА Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»

Антон Амайзер (нім. Anton Ameiser; 1 серпня 1907, Мюнхен — 20 лютого 1976, Мюнхен) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

10 березня 1933 року вступив у СС (посвідчення № 156 587), 1 квітня — в НСДАП (№ 1 663 557). У березні 1942 року — 1-й офіцер штабу кавалерійської бригади СС. Служив в 22-й добровольчій кавалерійській дивізії СС «Марія Терезія», де до 1944 року став командиром 52-го кавалерійського полку СС. У вересні-жовтні 1944 і лютому-березні 1945 року очолював бойову групу «Амайзер», на чолі якої відзначився в Угорщині. З березня 1945 року командував 94-м кавалерійським полком СС в складі 37-ї добровольчої кавалерійської дивізії СС «Лютцов».

Звання

• Анвертер СС (10 березня 1933)
• Манн СС (7 березня 1934)
• Штурмманн СС (20 квітня 1934)
• Роттенфюрер СС (1 липня 1934)
• Унтершарфюрер СС (30 серпня 1934)
• Шарфюрер СС (1 квітня 1935)
• Обершарфюрер СС (9 листопада 1935)
• Унтерштурмфюрер СС (13 вересня 1936)
• Унтерштурмфюрер резерву військ СС (1 серпня 1940)
• Оберштурмфюрер резерву військ СС (15 липня 1941)
• Гауптштурмфюрер резерву військ СС (16 березня 1942)
• Штурмбаннфюрер резерву військ СС (4 жовтня 1944)
• Оберштурмбаннфюрер резерву військ СС

Нагороди

• Цивільний знак СС (№ 69 922)
• Йольський свічник (грудень 1936)
• Німецький кінний знак в сріблі
• Спортивний знак СА в бронзі
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті — всього отримав 7 поранень.
• Лицарський хрест Залізного хреста (1 листопада 1944) — за заслуги під час оборони Будапешта.

Література

• Залесский К. А. Охранные отряды нацизма. Полная энциклопедия СС. — М.: Вече, 2009. — С. 784. — ISBN \978-5-9533-3471-6
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Microfilm Publication A3343. US National Archives