22-га добровольча кавалерійська дивізія СС «Марія Терезія»
| 22-га добровольча кавалерійська дивізія СС «Марія Терезія» | |
|---|---|
Емблема дивізії СС «Марія Терезія» | |
| Засновано | 29 квітня 1944 |
| Країна | |
| Належність | |
| Вид | |
| Тип | Кавалерія |
| Чисельність | кавалерійська дивізія |
| У складі | Група армій «Південна Україна» 3-й танковий корпус 9-й хорватський гірський корпус СС |
| Гасло | Meine Ehre heißt Treue ("Моя честь називається вірність") |
| Війни/битви | |
| Розпущено | лютий 1945 |
| Командування | |
| Визначні командувачі | СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС Август Цеендер |
22-га добровольча кавалерійська дивізія СС «Марія Терезія» (нім. 22. SS-Freiwilligen Kavallerie-Division)[1] — кавалерійська дивізія у складі військ Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Східному фронті під час Другої світової Війни. Дивізія комплектувалася переважно призовниками фольксдойче з королівської угорської армії, які були передані до військ СС згідно з угодою між Німеччиною та Угорщиною. У публікаціях дивізія широко відома під ім'ям «Марія-Терезія», хоча документів, які б підтверджували цю назву, не знайдено.
Дивізія була сформована 29 квітня 1944 року з угорських добровольців. Названа на честь австрійської імператриці Марії Терезії (1717—1780 рр.).
Основою дивізії став 17-й кавалерійський полк з 8-ї кавалерійської дивізії СС «Флоріан Гайер». Два інших полку були створені з угорців, угорських фольксдойче (етнічних німців, які проживали за межами Німеччини) і угорських русинів. Дивізія формувалася в угорських містах Кісбер, Гайорі і Будапешті.
У вересні 1944 року 17-й і 52-й кавалерійські полки разом з 22-м артилерійським полком брали участь в оборонних боях проти радянських військ на північ від міста Арад в Трансільванії.
У листопаді 1944 року «Марія Терезія» була введена у склад 9-го гірського корпусу СС, разом з яким відступила в Будапешт. Після остаточного оточення міста 24 грудня в дивізії налічувалося близько 8000 осіб, які брали участь в обороні острова Чепель на Дунаї і в усіх спробах прориву з оточення. У ніч на 12 лютого 1945 в результаті атаки на позиції радянської 180-ї дивізії, частини гарнізону вдалося вирватися з оточеного міста. Втративши дивізійного командира, до німецьких позицій прорвалося лише 624 кавалериста СС.
Залишки дивізії були об'єднані з запасними частинами і склали т. зв. бойову групу «Амейсер», що стала основою 37-ї добровольчої дивізії СС «Лютцов».
Навесні 1945 року ця група разом з 6-ю танковою армією СС вела бойові дії на території Австрії, брала участь в обороні Відня і в травні здалася у Зальцбурга американським військам.
СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС Август Цеендер (21 квітня 1944 — 11 лютого 1945)
| Час | Корпус | Армія | Група армій (округ) |
Штаб[2] |
|---|---|---|---|---|
| 1944 | ||||
| вересень | — | Група армій «Південна Україна» | Угорщина | |
| жовтень | III тк | 6 А | Група армій «Південь» | Угорщина |
| листопад | III тк | 6 А | Група армій «Південь» | Будапешт |
| 13 грудня | IX хорватський гк СС | 6 А | Група армій «Південь» | Будапешт |
| 1945 | ||||
| 1 січня | IX хорватський гк СС | 6 А | Група армій «Південь» | Будапешт |
- 52-й кавалерійський полк СС
- 53-й кавалерійський полк СС
- 54-й кавалерійський полк СС
- 22-й артилерійський полк СС
- 22-й самохідний розвідувальний батальйон СС
- 22-й протитанковий батальйон СС
- 22-й батальйон штурмових гармат СС
- 22-й зенітний дивізіон СС
- 22-й саперний батальйон СС
- 22-й батальйон зв'язку СС
- 22-й резервний батальйон СС
- 22-й санітарний батальйон СС
За час існування дивізії 5 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста.
- Антон Амайзер — СС-штурмбанфюрер, командир 52-го кавалерійського полку СС (1 листопада 1944)
- Пауль Райсманн — СС-обершарфюрер, командир 4-го ескадрону 17-го кавалерійського полку СС (16 листопада 1944)
- Антон Вандікен — СС-гауптштурмфюрер, командир 6-ї роти 52-го кавалерійського полку СС (26 грудня 1944)
- Вернер Далльманн — СС-унтерштурмфюрер, ад'ютант 53-го кавалерійського полку СС (17 січня 1945)
- Август Цеендер — СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС, командир 22-ї добровольчої кавалерійської дивізії СС «Марія Терезія» (1 лютого 1945)
- Rolf Michaelis: Die Kavallerie-Divisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-02-X.
- Walther Held: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg. 5 Bände. Biblio-Verlag, Bissendorf 1978—2002.
- Georg Tessin: Verbände und Truppen der Deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 4. Die Landstreitkräfte 15-30. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Osnabrück 1976, ISBN 3-7648-1083-1.
- 22. SS-Freiwilligen-Kavallerie-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 15 травня 2013. (англ.)
- 22. SS-Freiwilligen-Kavallerie-Division "Maria Theresia". на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 15 травня 2013. (нім.)
- 22.SS-Freiwilligen-Kavallerie-Division "Maria Theresia" (ung.). на feldgrau.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 15 травня 2013. (англ.)
- 22. SS-Freiwilligen Kavallerie-Division Maria Theresia. на okh.it. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 15 травня 2013. (італ.)
- 22. Freiwilligen-Kavallerie-Division der SS «Maria Theresia» [Архівовано 2 березня 2013 у Wayback Machine.]
- 22nd SS Volunteer Cavalry Division Maria Theresia(англ.)
