Анфілоджино Гварізі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Анфілоджино Гваризі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анфілоджино Гварізі
Анфілоджино Гварізі
Анфілоджино Гварізі
Особисті дані
Повне ім'я Анфілоджино Гварізі Маркес
Народження 26 грудня 1905(1905-12-26)
  Сан-Паулу, Бразилія
Смерть 8 червня 1974(1974-06-08) (68 років)
  Сан-Паулу, Бразилія
Зріст 171 см
Вага 64 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1922–1924 Бразилія «Португеза Деспортос» 50 (21)
1925–1928 Бразилія «Атлетіко Паулістано»  ? (?)
1929–1931 Бразилія «Корінтіанс» 48 (33)
1931–1936 Італія «Лаціо» 134 (43)
1937–1939 Бразилія «Корінтіанс» 24 (8)
1939–1940 Бразилія «Португеза Сантіста»  ? (?)
1940 Бразилія «Палестра-Італія» 5 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1925 Бразилія Бразилія 4 (1)
1932 Італія Італія (B) 2 (1)
1932–1934 Італія Італія 6 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Амфілокіо Гварізі Маркес (порт. Amphilóquio Guarisi Marques) або Анфілоджино Гварізі (італ. Anfilogino Guarisi, нар. 26 грудня 1905, Сан-Паулу — пом. 8 червня 1974, Сан-Паулу), також відомий під им'ям Філо́ (порт. Filó) — бразильський та італійський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав за італійський «Лаціо» та низку бразильських клубів, а також національні збірні Бразилії та Італії і став першим уродженим бразильцем, що отримав титул чемпіона світу (зі збірною Італії у 1934 році)[1].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Філо народився в сім'ї Мануела Аугусто Маркеса, другого в історії президента клубу «Португеза Деспортос»[2]. Гварізі ж було прізвище матері Анфілоджино.

У віці 16 років він почав грати в основному складі команди, дебютувавши 30 квітня 1922 року в матчі з «Паулістано», в якому його команда програла 0:2. У 1924 році, в матчі з клубом «Браз» Філо став автором незвичайного досягнення, забивши 5 голів; зустріч завершилася внічию 5:5. 28 листопада 1924 року Філо провів останній матч за «Португезу»; там його команда програла «Паулістано» 1:4[1][3]. Всього в клубі футболіст провів три сезони, забивши 21 гол у 50 матчах.

Філо (крайній ліворуч у нижньому ряді) з партнерами по «Корінтіансу» в сезоні 1930 року

Навесні 1925 року він перейшов до «Атлетіко Паулістано», однієї з найсильніших команд того часу, де став виступати на позиції лівого крайнього. Його партнером по атаці був легендарний гравець тих років, «сеньйор 1000 голів» центрфорвард Артур Фріденрайх. Поруч з таким партнером Філо не загубився, а продовжував регулярно забивати. У 1926 році реактивний Анфілоджино стає кращим бомбардиром чемпіонату. З «Паулістано» Філо став чемпіонои штату Сан-Паулу 1926 і 1927 років, вигравши першість за версією LAF. Переможець штату Сан-Паулу 1928 року, в паралельному чемпіонаті, проведеному APEA — «Корінтіанс» запрошує талановитого форварда в свою команду. Філо погоджується і в 1929 році стає чемпіоном вже в альтернативному чемпіонаті. У 1930 році представники двох федерацій домовилися про проведення єдиного чемпіонату Паулісти. І знову «Корінтіанс» став найсильнішим[1].

В цей же час в Італії лідер країни Беніто Муссоліні відкрив в країну дорогу всім «оріунді» — людям з італійськими коренями. Південну Америку наповнили скаути, а професіональна італійська ліга, створена у 1929 році, стала головним магнітом, яка тягнула гравців. Тому почався масовий відтік футболістів з Аргентини, Бразилії, Уругваю. Амфілокіо Маркес зібрав необхідні документи, взяв дівоче прізвище матері, що мала італійське коріння[3], і став — Анфілоджіно Гварізі. На Аппенінах його вже чекав професійний контракт з «Лаціо», чий президент Ремо Зенобі прагнув бачити бразильця в складі. Адаптація не склала великих труднощів, оскільки серед одноклубників були двоє добре знайомих новоспечених італійців — колишні партнери по «Корінтіансу» захисник Армандо Дел Деббіо[it] і нападник Алешандре Де Марія[it]. Також в команді грав ще один колишній бразилець, який перебрався трохи раніше, півзахисник Орландо Фантоні Октавіо Фантоні. Нарешті Анфілоджіно потрапив в чемпіонат, де можна було грати, заробляючи при цьому непогані гроші[4].

21 серпня 1931 року Гварізі дебютував у складі римського клубу в матчі з «Трастевере». Дебют в Серії А відбувся 20 вересня 1931 року в матчі з «Торіно» (3:3). Шість років Анфілоджино провів в «Лаціо», причому, в перших трьох сезонах незмінно входив до списків кращих гравців чемпіонату. У 1934 році клуб підсилився орвардом Сільвіо Піолою і Гварізі все рідше і рідше став з'являтися в основі. У сезоні 1936/37 років провів за клуб всього 2 матчі.

У 32 роки Гварізі вирішив розпрощатися зі Старим Світом. Разом з Дел Деббіо вони повернулись на історичну батьківщину. У Сан-Паулу їх з радістю прийняли назад у «Корінтіанс». І знову в футбольних протоколах з'явився бразилець Філо. З моменту від'їзду трьох ключових гравців клуб жодного разу не вигравав чемпіонат штату. Досить було повернення двох легіонерів, щоб команда повернула собі втрачені титули. Безцінний досвід, отриманий в Серії А, допоміг команді стати чемпіонами вже в першому сезоні. Загалом же за три сезони він з командою виграв три чемпіонати штату. А завершив кар'єру в клубі «Палестра-Італія», вигравши свій четвертий поспіль титул, після чого завершив кар'єру[1].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

9 листопада 1924 року Філо зіграв перший і єдиний м'яч за збірну Сан-Паулу, в якій його команда обіграла збірну штату Парана з рахунком 5:0. Два голи з п'яти забив Філо[3].

У складі збірної Бразилії Філо дебютував 11 листопада 1925 року в товариському матчі з «Корінтіансом» (1:1). У тому ж році він поїхав в складі національної команди на чемпіонат Південної Америки в Аргентині. Уже в першому матчі зі збірною Парагваю зв'язка гравців «Паулістано» була на висоті. Маркес відкрив рахунок на 16-й хвилині[5], через 4 хвилини Фріденрайх подвоїв рахунок[6]. Підсумок матчу 5:2. Настрій бразильців було чудовим, але аргентинці в наступному матчі розгромили бразильців 1:4, і Бразилія стала лише другою — розчарування було настільки велике, що збірна проігнорувала наступні чотири чемпіонати, з'явившись на першості континенту лише в 1937 році. 20-ти річний Філо Маркес на цьому турнірі провів за Бразилію усі чотири матчі, і більше в збірну Бразилії ніколи не запрошувався. Філо був кандидатом на поїздку на перший чемпіонат світу, але через конфлікт між футбольними асоціаціями Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу місце для гравців з клубів Ліги Паулісти не знайшлося[1].

Приїхавши в Італію, Філо отримав італійське громадянство і став оріунді. У складі збірної Італії бразилець дебютував 14 лютого 1932 року в матчі проти збірної Швейцарії на Кубку Центральної Європи (3:0). В наступному розігарші турніру Гварізі провів три матчі, а італійці за результатом стали володарями трофею.

У 1934 році він потрапив до складу збірної, що відправився на чемпіонат світу. Безпосередньо перед турніром з'ясувалося, що заявок подано надто багато і необхідний відбірковий турнір. Тоді, перший і останній раз в історії, країна організатор повинна була отримати право грати на чемпіонаті. 25 березня 1934 року в Мілані був проведений перший стиковий матч з Грецією. Вже на 20-й хвилині лівий крайній «Скуадри адзурри» Гварізі відкрив рахунок[7], а в підсумку італійці перемогли переконливо 4:0. Матч-відповідь не був проведений, оскільки греки від участі відмовилися, визнавши свою поразку. На самому мундіалі Гварізі провів лише 90 хвилин в першому матчі в 1/8 фіналу, де були розгромлені американці 7:1. На полі перебувало три «оріунді» — Луїс Монті, який тримав середину поля, Раймундо Орсі, правий крайній, який забив два голи і Гварізі, який нічим особливо себе не проявив. На решту матчів він пересів на лаву запасних, а на поле вийшов інший «оріунді» — екс-аргентинець Енріке Гвайта, на прізвисько «Чорний корсар», що став головним героєм півфінального і фінального матчів. Таким чином Філо став першим бразильцем, який став чемпіоном світу з футболу[1], хоча медаль не отримав — команді вручили Кубок Жюля Ріме, а персональні нагороди тоді не випускалися. З тих пір Гварізі став в збірній дублером Гвайта. Всього за збірну Італії він провів 6 матчів і забив один гол[8].

Помер 8 червня 1974 року на 69-му році життя у місті Сан-Паулу.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
14/02/1932 Неаполь Італія Італія 3 – 0 Швейцарія Швейцарія Кубок Центральної Європи 1931—1932 -
22/10/1933 Будапешт Угорщина Угорщина 0 – 1 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1933—1935 -
03/12/1933 Флоренція Італія Італія 5 – 2 Швейцарія Швейцарія Кубок Центральної Європи 1933—1935 -
11/02/1934 Турин Італія Італія 2 – 4 Австрія Австрія Кубок Центральної Європи 1933—1935 -
25/03/1934 Мілан Італія Італія 4 – 0 Греція Греція Відбір до ЧС 1934 1
27/05/1934 Рим Італія Італія 7 – 1 США США ЧС 1934 - 1/8 фіналу -
Усього Матчів 6 Голів 1

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Estrangeiros Brasileiros — Anfilogino Guarisi. Архів оригіналу за 20 травня 2010. Процитовано 2 липня 2016.
  2. ↑ Estrangeiros Brasileiros — Anfilogino Guarisi. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
  3. ↑ а б в Профіль sitedalusa.com. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 2 липня 2016.
  4. ↑ Фило - первый бразилец, ставший чемпионом мира. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
  5. ↑ Southamerican Championship 1925. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 2 липня 2016.
  6. ↑ Seleção Brasileira (Brazilian National Team) 1923—1932. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 2 липня 2016.
  7. ↑ "As primeiras eliminatórias", Max Gehringer, Especial Placar: A Saga da Jules Rimet fascículo 2 - 1934 Itália, outubro de 2005, Editora Abril, págs. 18-21
  8. ↑ ГУАРИЗИ Анфилоджино Маркес Фильо. Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

В Каванна • В Комбі • В Мазетті • З Аллеманді • З Калігаріс • З Мондзельйо • З Розетта • П Бертоліні • П Кастеллацці • П Феррарі • П Ферраріс • П Меацца • П Монті • П Піцціоло • П Варльєн • Н Аркарі • Н Борель • Н Демарія • Н Гвайта • Н Гварізі • Н Орсі • Н Ск'явіо • Тренер: Вітторіо Поццо
Італія
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анфілоджино_Гварізі&oldid=36300195