Збірна Бразилії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бразилія
Емблема
Бразилія
Асоціація Бразильська конфедерація футболу
Тренер Луїс Феліпе Сколарі
Найбільше виступів Кафу (142)
Найкращий бомбардир Пеле (77)
Місце в рейтингу ФІФА 1-е
 (на 6 квітня 2017 року)
Домашня
Виїзна
Запасна
Перший матч
Аргентина Аргентина 3:0 Бразилія Бразилія
(Буенос-Айрес, Аргентина; 20 серпня 1914)
Найбільша перемога
Бразилія Бразилія 14:0 Нікарагуа Нікарагуа
(Мехіко, Мексика; 17 жовтня 1975)
Найбільша поразка
Уругвай Уругвай 6:0 Бразилія Бразилія
(Вінья дель Мар, Чилі; 18 вересня 1920)

Бразилія Бразилія 1:7 Німеччина Німеччина
(Белу-Оризонті, Бразилія; 8 липня 2014)

Чемпіонат світу
Виступів 20 (вперше у 1930)
Найвище досягнення Чемпіони 1958, 1962, 1970, 1994, 2002
Чемпіонат Америки (Copa America)
Виступів 31 (вперше у 1916)
Найвище досягнення Чемпіон: 1919, 1922, 1949, 1989, 1997, 1999, 2004

Збірна Бразилії з футболу — національна футбольна команда, яка представляє Бразилію. Одна з найсильніших і найвідоміших у світі національних футбольних команд. П'ятиразовий чемпіон світу з футболу. За бразильцями закріпилося прізвисько «Селесао» («обрані»). Керівним органом збірної є Бразильська конфедерація футболу.

Станом на 6 квітня 2017 року посідає 1-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред.ред. код]

Бразилія — єдина країна, що не пропустила жодного фінального етапу чемпіонату світу. Вона єдина, хто виграв титул чемпіонів п'ять разів. Крім цього вони двічі здобували 2-е місце і двічі — третє.

Вперше, збірна Бразилії з футболу була сформована в 1914 році й провела матч проти англійського клубу «Єксетер Сіті», вигравши 2:0. Однак до серйозніших перемог на світовій арені було ще далеко. Багато в чому цьому заважала плутанина серед керівників місцевих футбольних федерацій всередині країни. Як би це не було, на чемпіонатах світу 1930 й 1934 року Бразилія вибувала після першого етапу. У 1938 році команда показала значний прогрес і впевнено завоювала бронзу чемпіонату. А Леонідас да Сілва потрапив в історію, як перший гравець, що забив 4 м'ячі в матчі чемпіонату світу. Перший повоєнний чемпіонат 1950 року став поки єдиним, що проходив у Бразилії. До того ж він був унікальний тим, що на ньому не проводився фінальний матч. Заключним став груповий турнір для чотирьох команд. Вважається, що зустріч Бразилія — Уругвай прирівнюється до «фіналу». Цей матч, що проходив на стадіоні «Маракана» у Ріо-де-Жанейро відвідали 199 854 вболівальників. Бразильцям досить було зіграти внічию, щоб стати чемпіонами, але, ведучи в рахунку 1:0, вони програли 1:2. В Південній Америці цей матч відомий як «мараканасо».

В 1954 році фінальна частина проходила в Швейцарії на нього приїхала оновлена команда із групою гарних міцних гравців. Однак у чвертьфіналі бразильці поступилися фавориту першості, угорцям, 4:2, провівши один з найжахливіших матчів у своїй історії. Цей матч одержав назву «битва в Берні». В 1958 році на чемпіонаті у Швеції Бразилія зненацька для всіх у блискучому стилі стала чемпіоном світу. У складі команди виблискували такі гравці, як Пеле, Гаррінча, Вава й багато інших, що ввійшли у світову історію футболу. Відкриттям цієї першості був сімнадцятилітній Пеле, що й дотепер вважається одним із найкращих футболістів всіх часів і народів.

У 1962 році в Чилі бразильці повторили свій успіх. Найкращим бомбардиром першості став Гаррінча, що забив 4 м'ячі. Його напарник Пеле вибув із чемпіонату після важкої травми в одному з перших матчів турніру.

На чемпіонаті в Англії у 1966 році на команду чекав грандіозний провал. Селесао виявилися не по зубах угорці й португальці, у рядах яких грав легендарний Еусебіу. Збірна Бразилії вибула з першості вже з підгрупи, що розцінювалося не інакше як національна катастрофа. Ряд гравців був змушений якийсь час залишатися в Європі, перечікуючи неспокійну ситуацію на батьківщині. Однак вже на наступному чемпіонаті світу в Мексиці бразильці, у складі яких знову виблискував Пеле, показали футбол найвищого класу й виграли всі матчі першості. У фіналі Бразилія розгромила збірну Італії 4:1.

Після того, як Селесао за короткий час змогли три рази стати власниками титулу Чемпіона Світу, почалася тривала смуга невдач:

1974 — Бразилія виставила один із найслабших складів за всю свою історію і у результаті зайняла лише 4-е місце.

1978 — Селесао поступилися за різницею м'ячів господарям поля аргентинцям у матчі за вихід у фінал. Розчаровані бразильці звинуватили воротаря збірні Перу, аргентинця за походженням, у нарочито поганій грі (матч Аргентина — Перу закінчився 6:0).

1982 — склад Бразилії вважався непереможним, однак несподівана поразка від збірної Італії 2:3 і вибування з турніру на ранній стадії. Італійці в підсумку стали найкращими на цьому турнірі.

1986 — цього разу поразка у серії післяматчевих пенальті проти збірної Франції. У бразильців не забив 11-метровий легендарний «Білий Пеле» Зіко.

1990 — жахлива поразка в 1/8 фіналу від аргентинців. Бразильці протягом всієї гри демонстрували атакувальний футбол, раз за разом штурмували ворота супротивника, але так і не змогли їх вразити. На останніх хвилинах матчу Клаудіо Каніджа після контратаки забив вирішальний гол. 1:0 на користь Аргентини.

Чемпіонат у США 1994 року. Через 24 роки знову перемога Бразилії: після важкого фіналу проти збірної Італії бразильці змогли виграти в серії післяматчевих пенальті 3:2. У складі Бразилії особливо виділялися нападники Ромаріо, Бабето, голкіпер Таффарел, півзахисник і капітан команди Дунга, захисники Кафу, Бранко.

Чемпіонат у Франції 1998 року: у складі Селесао зірковий «зубастик» Роналдо. Бразилія знову дійшла до фіналу, однак зазнала поразки від хазяїв поля 0:3. Два голи, що поклали початок розгрому, після подач із кутових забив лідер збірні Франції Зінедін Зідан.

2002, Японія/Південна Корея: Бразилія продовжила демонструвати чудову гру й втретє поспіль вийшла в фінал Світової першості. У фіналі вони вперше зустрілися зі своїм головним конкурентом збірною Німеччини й завдали німцям поразки — 2:0. Ворота Німеччини захищав зірковий голкіпер Олівер Кан, що протягом чемпіонату показував відмінну гру, однак у фіналі зробив фатальну помилку й пропустив простий м'яч. Найкращим бомбардиром першості став Роналдо (8 м'ячів). У складі пентакампеонів грав ряд майстрів екстра-класу, таких як Рональдіньо, Роберто Карлос, Діда, Рівалдо, Кафу, Лусіо й ін.

2006, Німеччина: Цей чемпіонат завершив серію сильних виступів збірної. Незважаючи на зоряний склад, команда підійшла до першості незігранною і у слабкій формі (наприклад, на думку багатьох журналістів, легендарний Роналдо мав надлишок ваги). Після ряду перемог Бразилія в 1/4 фіналу зазнала поразки від французької збірної 0:1.

На чемпіонаті світу 2010 бразильці без проблем пройшли груповий раунд здобувши дві перемоги та ще один матч зіграли внічию з португальцями 0:0. У 1/8 фіналі досить легко переграли чилійців 3:0. Чвертьфінал з Нідерландами почався, як найкраще для жовто-зелених, вже на десятій хвилині Робінью відкрив рахунок та в другому таймі Снейдер двічі розписавшись в воротах Жуліо Сезара відправив п'ятиразових чемпіонів світу додому.

Невдало виступили бразильці на Кубку Америки 2011, причому проблеми почались для них на груповому етапі, де вони здолали лише аутсайдера групи збірну Еквадора 4:2, а у чвертьфіналі поступились в серії пенальті, основний час та додатковий завершились з рахунком 0:0, збірній Парагваю 0:2.

Домашній чемпіонат світу 2014 року продовжив серію невдалих турнірів для збірної Бразилії. Якщо груповий етап жовто-зелені пройшли без проблем дві перемоги над Хорватією 3:1 та Камеруном 4:1 і одна нічия з мексиканцями 0:0, то в 1/8 фіналі лише по пенальті здолали чилійців 1:1 (3:2), у чвертьфіналі здолали колумбійців 2:1. Жах для господарів розпочався в півфіналі проти німців, гра відбулася 8 липня 2014 року на стадіоні «Мінейран» у Белу-Оризонті в присутності 58 141 глядача і закінчилася сенсаційним розгромом 5-разових чемпіонів світу з рахунком 1:7. Матч за третє місце також завершився розгромом від голландців 0:3 та отримав назву «Гаррінчасо» за аналогією з Мараканасо та щойно пережитим Мінейрасо.

Два наступних турніра з Кубка Америки 2015 та 2016 років також принесли прихильникам збірної розчарування. Так на груповому етапі 2015 року посіли перше місце програвши колумбійцям та обігравши з великими труднощями Перу причому переможний гол забили в доданий арбітром час 2:1 та з тим самим рахунком Венесуелу. У чвертьфіналі поступились парагвайцям по пенальті 3:4 (основний час завершився внічию 1:1). А на турнірі 2016 року навіть не вийшли з групи здолавши лише збірну Гаїті 7:1. Після цього матчу подав у відставку головний тренер збірної Дунга, який очолював збірну з 2014 року.

Чемпіонати світу[ред.ред. код]

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 1 раунд 6 2 1 0 1 5 2
Італія 1934 1 раунд 14 1 0 0 1 1 3
Франція 1938 третє місце 3 5 3 1 1 14 11
Бразилія 1950 фіналіст 2 6 4 1 1 22 6
Швейцарія 1954 чвертьфінал 5 3 1 1 1 8 5
Швеція 1958 чемпіон 1 6 5 1 0 16 4
Чилі 1962 чемпіон 1 6 5 1 0 14 5
Англія 1966 груповий етап 11 3 1 0 2 4 6
Мексика 1970 чемпіон 1 6 6 0 0 19 7
ФРН 1974 півфінал 4 7 3 2 2 6 4
Аргентина 1978 півфінал 3 7 4 3 0 10 3
Іспанія 1982 2 раунд 5 5 4 0 1 15 6
Мексика 1986 чвертьфінал 5 5 4 1 0 10 1
Італія 1990 1/8 9 4 3 0 1 4 2
США 1994 чемпіон 1 7 5 2 0 11 3
Франція 1998 фіналіст 2 7 4 1 2 14 10
ЯпоніяПівденна Корея 2002 чемпіон 1 7 7 0 0 18 4
Німеччина 2006 чвертьфіналіст 5 5 4 0 1 10 2
ПАР 2010 чвертьфіналіст 6 5 3 1 1 9 4
Бразилія 2014 півфіналіст 4 7 3 2 2 11 14
Росія 2018 не визначено
Катар 2022
Усього 5 титулів 20/20 97 67 15 15 210 88
  •    — країна-господар фінального турніру

Копа Америка[ред.ред. код]

  • Чемпіон (8 разів): 1919, 1922, 1949, 1989, 1997, 1999, 2004 та 2007.
  • 2-е місце (10): 1921, 1925, 1937, 1945, 1946, 1953, 1957, 1959 (квітень), 1991 і 1995.
  • 3-є місце (4): 1916, 1917, 1920 і 1942.
  • 4-е місце (3): 1923, 1956 і 1963.
  • 1/2 фіналу (двічі): 1975 і 1979.
  • 5-е місце: 1959 (грудень).
  • 1/4 фіналу (двічі): 1993 і 2001.

Бразилія відмовилась брати участь у 10 чемпіонатах: 1924, 1926, 1927, 1929, 1935, 1939, 1941, 1947, 1955 і 1967.

Гравці[ред.ред. код]

Поточний склад[ред.ред. код]

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2014 року (вік та кількість ігор за збірну станом на початок чемпіонату — 12 червня 2014 року):

Гравець Клуб (у 2014) Дата народження Вік Ігор Голів
  Воротарі
1   Джефферсон Бразилія «Ботафогу» 2 січня 1983 31 9
12   Жуліу Сезар Канада «Торонто» 3 вересня 1979 34 78
22   Віктор Бразилія «Атлетіку Мінейру» 21 січня 1983 31 6
  Захисники
2   Даніел Алвес Іспанія «Барселона» 6 травня 1983 31 72 5
3   Тіагу Сілва NYCS-bull-trans-K.svg Франція «Парі Сен-Жермен» 22 вересня 1984 29 45 2
4   Давід Луїс Англія «Челсі» 22 квітня 1987 27 34 0
6   Марсело Іспанія «Реал Мадрид» 12 травня 1988 26 29 4
13   Данте Німеччина «Баварія» 18 жовтня 1983 30 11 2
14   Максвелл Франція «Парі Сен-Жермен» 27 серпня 1981 32 7 0
15   Енріке Італія «Наполі» 14 жовтня 1986 27 4 0
23   Дуґлас Майкон Італія «Рома» 26 липня 1981 32 69 7
  Півзахисники
5   Фернандінью Англія «Манчестер Сіті» 4 травня 1985 29 6 1
8   Паулінью Англія «Тоттенгем Готспур» 25 липня 1988 25 25 5
11   Оскар Англія «Челсі» 9 вересня 1991 22 28 9
16   Рамірес Англія «Челсі» 24 березня 1987 27 42 4
17   Луїс Густаву Німеччина «Вольфсбург» 23 липня 1987 26 17 1
18   Ернанес Італія «Інтернаціонале» 29 травня 1985 28 23 2
19   Вілліан Англія «Челсі» 9 серпня 1988 25 5 1
  Нападники
7   Галк Росія «Зеніт» 25 липня 1986 27 33 8
9   Фред Бразилія «Флуміненсе» 3 жовтня 1983 30 31 16
10   Неймар Іспанія «Барселона» 5 лютого 1992 22 47 30
20   Бернард Україна «Шахтар» Д 8 вересня 1992 21 10 1
21   Жо Бразилія «Атлетіку Мінейру» 20 березня 1987 27 15 5
  Головний тренер
Бразилія Луїс Феліпе Сколарі 9 листопада 1948 65

Докладніше…

Відомі гравці[ред.ред. код]

Форма[ред.ред. код]

Домашня

1914–1917
1917
1917
1917
1918–1919
1919–1938
1945–1949
1954–1974
1978
1986–1990
1988 Olympics
1994–1997
1997
1998–2001
2002–2004
2004–2006
2006–2007
2007–2010
2010–2011
2011–2012
2012–2013
2013–2014
2014–2016
2016–

Виїзна

1938–1948
1949–1953
1958
1994
1997
2002–2004
2004–2006
2007–2010
2010–2011
2011–2012
2012–2013
2013–2014
2014–2016
2016–


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]