Артур Аксман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Аксман
нім. Arthur Axmann
Arthur Axmann in Nürnberg.jpg
Народився 18 лютого 1913(1913-02-18)[1]
Гаген, Арнсберг, Німеччина
Помер 24 жовтня 1996(1996-10-24)[1] (83 роки)
Берлін, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик, військовослужбовець
Володіє мовами німецька
Посада депутат рейхстагу Третього рейху[d]
Військове звання Reichsjugendführer[d]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»

Артур Аксман (нім. Artur «Arthur» Axmann, 18 лютого 1913, Гаґен - 24 жовтня 1996, Берлін) - політик нацистської Німеччини, керівник німецької молодіжної організації Гітлер'югенд (1940-1945), рейхсляйтер.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Аксман, наймолодший у сім'ї з п'яти дітей, народився 18 лютого 1913 року в Гаґені. У 1916 році сім'я переїжджає до Берліна (район Веддінг), де його батько працював страховим агентом до своєї смерті в 1918 році. У 1919 році Артур був зарахований в школу, а в 1921 році за успіхи в навчанні був переведений в «просунутий» клас (нім. Förderklasse). У 1922 році він був прийнятий в старшу школу і отримав стипендію.

У листопаді 1928 року Аксман вступив в Гітлер'югенд, після того як 14 вересня цього року дізнався про нацистів з промови Геббельса. За короткий час він став лідером Гітлер'югенду району Веддінг і активним членом Націонал-соціалістичного союзу школярів (до 1931 року).

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1933 році призначений керівником громадської ради у справах молоді рейху. Після перекладу керівника гітлерюгенду Бальдура фон Шираха на посаду гауляйтера Відня 8 серпня 1940 року став новим керівником цієї організації - рейхсюгендфюрером НСДАП. При Аксмані гітлер'югенд досяг розквіту. У нього входило 97% молоді призовного віку, відбувалася стрімка мілітаризація організації. Аксман користувався в організації гігантським авторитетом, який посилився після втрати правої руки в боях на східному фронті в 1941 році. Кавалер Німецького ордена (1945), один з небагатьох нагороджених за життя і останній кавалер ордена.

В кінці війни на фронт було кинуто тисячі добровольців з гітлер'югенду, які в основному швидко гинули в боях з радянськими військами. Сам Аксман знаходився в бункері Гітлера практично до самого кінця війни. Він повідомив подробиці про самогубство Гітлера і Єви Браун, заявив, що бачив труп Бормана.

Після війни[ред. | ред. код]

Був заарештований в листопаді 1945 року в Баварії за організацію нацистського підпілля. Пройшов процес денацифікації (засуджений в 1949 р американським судом і засуджений до трьох років тюремного ув'язнення), після виходу на свободу проживав в Німеччині, займаючись бізнесом.

Нагороди[2][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. Axmann, Artur "Arthur" - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 2018-10-13. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Artur Axmann «Das kann doch nicht das Ende sein». Hitlers letzter Reichsjugendführer erinnert sich. Koblenz: Bublies, 1995. ISBN 3-926584-33-5
  • Біографія Аксмана.