Архедем з Тарса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Архедем з Тарса (грец. Άρχέδημος) [1] — давньогрецький філософ-стоїк, був у розквіті близько 140 до н. е.

В етиці він намагався уточнити ідеї Діогена Вавилонського й Антіпатра з Тарса, запропонувавши свою формулу «кінцевої мети» («жити, виконуючи все належне» - Diog. L. VII 88) [2].

Автор двох праць: Про голос (грец. Περὶ Φωνῆς) і Про елементи (грец. Περὶ Στοιχείων), згадуються Діогеном Лаертським. [3]

Ймовірно, він той Архедем, якого Плутарх називає Афінським, і який, за його твердженням, відправився в Парфію та заснував школу філософів-стоїків у Вавилоні . [4]

Архедем також згаданий в творах Цицерона [5], Сенеки [6] та інших стародавніх авторів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Strabo, Geography, xiv; Diogenes Laërtius, Lives of Philosophers, vii.
  2. Енциклопедія
  3. Diogenes Laërtius, Lives of Philosophers , vii.
  4. Plutarch, de Exilio, 14.
  5. Cicero, Acad. Quaest., Ii. 47.
  6. Seneca, Epistles, 121.