Парфія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Територія Парфянського держави в максимальних межах
Парфянський вершник на виставці в Палаццо Мадама, Турин

Парфія — в давнину територія, розташована на південний схід від Каспійського моря. З VI ст. до н. е., до завоювання її Олександром Македонським, Парфія вважалася однією з сатрапій держави Ахеменідів, потім входила до складу держави Селевкідів, а з 250 року до н. е. по 227 рік н. е на території Парфії існувало Парфянське царство. У міру того, як приходила в занепад держава Селевкідів, сама Парфія міцніла і розширювалася. У період свого найбільшого розквіту Парфянське царство простягалося від Вавилонії через Іран до долини Інду. Парфянське царство припинило своє існування близько 227 року, коли виникла держава Сасанідів.

Географія[ред. | ред. код]

Парфія в загальних рисах співвідноситься з північно-східним Іраном і з Південним Туркменістаном. Вона межувала з Каракумами на півночі, включала в себе гори Копетдаг і пустелю Деште-Кевір на півдні. Вона межувала з Мідією на заході, Гірканією на північному заході, Маргіаною на північному сході, і Ареєю на південному сході. Ділилася на 3 області: Астауена, Парфієна й Алаварктікена.

Література[ред. | ред. код]

  • Boyce, Mary (1983), "Parthian writings and literature", in Yarshater, Ehsan, Cambridge History of Iran, 3.2, Cambridge UP, pp. 1151–1165.
  • Тойбнер. Ф. Любкер. Парфія // Реальний словник класичних старожитностей / Под ред. Й. Геффкена, Е. Цібарта. — 1914.
  • Парфія // Енциклопедія Кольєра. — Відкрите суспільство, 2000.
  • Парфія // Біблійна енциклопедія. — 3-е. — М., 2005. — 768 с .: іл с. — (Бібліотека енциклопедичних словників)