Ахмет-бей Хункалов

Ахмет-бей Хункалов
Народився	1766(1766)
Помер	1842 Сююр-Таш, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Підданство	Російська імперія
Національність	кримський татарин
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Російсько-турецька війна, Облога Очакова, Другий поділ Речі Посполитої, Третій поділ Речі Посполитої, Війна четвертої коаліції, Французько-російська війна 1812, Battle of Smolenskd, Бородінська битва, Battle of Krasnoid, Battle of Tarutinod, Війна шостої коаліції, Битва під Кульмом, Взяття Парижа і Російсько-турецька війна 1828–1829
Військове звання	генерал-майор
Конфесія	іслам
Рід	Хункалови
Батько	Пірмамет-бей Хункалов
У шлюбі з	Уме-султан Ханим
Діти	3 сини і 3 доньки
Нагороди

Ахмет (Амет)-бей Хункалов (рос. Ахмет бей Хункалов; 1766–1842) — військовий діяч Російського імперії кримськотатарського походження.

Життєпис

Походив зі знатного кримськотатарського роду, предок яких — Хункал-бей— на початку XVIII ст. прибув з Черкесії (за однією з версій з Тамані) до Криму на службу ханові Каплан-Ґераю. Народився 1766 року. Спочатку здобув домашню освіту, згодом вивчив російську мову.

1784 року вступив на службу сержантом до Тамбовського мушкетерського полку. У 1784—1785 роках під час відпустки навчався наукам і Корану. Невдовзі здобув протекцію Григорія Потьомкіна, відзначившись у війні з Османською імперією, зокрема при облозі Очакова 1788 року.

У квітні 1790 року стає поручиком і ад'ютантом Потьомкіна. Того ж року отримав звання ротмістра та спрямований до одного з дивізіонів Кримського полку.

У 1793 і 1795 роках у складі полку відзначився у боях під час Другого і Третього поділів Речі Посполитої. За це 1796 року отримав звання майора. Разом з полком повертається до Криму, де невдовзі кримськотатарські дивізіони було розпущено.

Вийшов у відставку. 1796 року обирається предводителем дворянства Перекопського повіту таврійської губернії. Перебував на посаді до 1806 року.

1807 року в умовах війни з Францією долучився до формування кримськотатарських полків, очоливши Перекопський полк. Того ж року виступив до Вільно, але в зв'язку з закінченням бойових дій усі кримськотатарські полки були повернуті з півдороги і 9 серпня розпущені по домівках. На початку 1808 року полки знову зібрали. Наприкінці травня Ахмет-бей виступив на Гродно, де опинився під орудою військового отамана Матвія Платова.

10 січня 1812 року стає підполковником. З початком війни з Францією 1812 року брав участь у боях під Мирою, Романовим і Могільовим. за що отримав орден Св. Володмира 4-го ступеня з бантом. За цим звитяжив у Смоленській, Рузькій і Можайській битвах. Був учасником Бородинської битви. Разом з полком у складі корпусу Івана Іловайського увійшов до Москив, яку щойно залишили французи. За цим відзначився у боях при Красному, Тарутині, Гжатську, Дорогобужі, у Боровицкого перевозі, під Кохановм, у Понарскіх гір, при переході через Німан. 18 жовтня 1812 року йому надано звання полковника і срібну медаль на Андріївській стрічці.

1813—1814 роках відзначився у боях часів шостої коаліції, біля Тільзиту, Данцигу, битві під Кульмом. За це протягом 1813 року двічі був нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня й золотою шаблею з написом «За хоробрість». Брав участь у рейнській кампанії та захоплені Мангайму. 1814 року відзначився під час захоплення Парижу (разом з Кай-беєм Балатуковим, командиром Сімферопольського полку), за що отримав відповідну медаль. Того ж року по завершенні війни повернувся до Криму.

1828 року призначений командувачем лейбгвардії кримськотатарського ескадрону. У 1828—1829 роках відзначився на Балканах під час нової війни з Османською імперією, за що 1829 року отримав срібну медаль на Георгіївській стрічці. 1831 року залишив посаду голови кримськотатарського ескадрону. 1832 року став генерал-майором.

1839 року вийшов у відставку. Помер 1842 року в с. Сюріташе.

Володіння

Мав у Сімферопольському повіті 5 тис. десятин орної, вигоном і сенокосной землі, на якій розташовувалися 2 виноградних і 2 фруктових сади, Євпаторійському — 4 села і 6 тис. десятин, Перекопському — 20 сел і 30 тис. десятин.

Родина

Дружина — Уме-Султан Ханим, донька капітана Аділь-мурзи Едіге Атманаєва

Діти:

• Махмут-бей
• Абдулла-бей
• Алі-бей
• Гафіє-Султан
• Айше-Султан
• Хатідже-Султан

Джерела

• Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812—1815 гг. // Российский архив. История Отечества в свидетельствах и документах XVIII—XX вв. : Сборник. — М.: студия «ТРИТЭ» Н. Михалкова, 1996. — Т. VII. — С. 306. — ISSN 0869-20011.
• МасаевМ. В. Исторические портреты генералов Кая бей Балатукова и Амет бей Хункалова// Культура народов Причерноморья. — 1999
• Андрей Сакович. Лейб-гвардии Крымско-татарский эскадрон. 1827-1864//Старый цейхгауз. - №48, М. 2012.