БТР-Т

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
БТР-Т
ТипВажкий бронетранспортер/Важка БМП
ПоходженняРосія
Історія виробництва
РозробникОмськТрансМаш
ВиробникОмськТрансМаш
Вартість одиниці640 110 $ (з 30-мм гарматою) і 440 180 $ (без гармати)
Виготовлення1994—1996
Характеристики
Вага38,5 тонн
Довжина6,45 м
Ширина3,27 м
Висота2,4 м
Обслуга2 ос
Десант5 ос

Броня600 мм макс., ДЗ «Контакт-5»
Головне
озброєння
Башта на вибір:
Двигун12-циліндровий дизель В-55
620 к.с
Питома потужність18,70 к.с./т
ПідвіскаТорсіонна
Операційна
дальність
500 км
Швидкістьшосе: 50 км/год
бездоріжжя: 25 км/год

БТР-Т у Вікісховищі

БТР-Т[a] — російський важкий бронетранспортер, розроблений державним конструкторським бюро транспортного машинобудування Омськтрансмаш.

Машина побудована на базі корпусу танка Т-55 і відповідає потребам у важкій, добре захищеній та добре озброєній машині, пристосованій до міських боїв[1][відсутнє в джерелі]. Потреба у важких БТР виникла після Першої чеченської війни, під час якої БТР-80 були знищені в міських районах руками чеченських повстанців за допомогою ручних протитанкових гранатометів. Отже, в конструкції танка Т-55 закладена товста броня корпусу з вбудованою динамічною бронею «Контакт-5». Він також має трохи «важче» озброєння (схоже на БМП-2) з достатнім кутом піднесення для ураження цілей у багатоповерхових будинках.

Перша поява цієї машини відбулася на виставці в Омську в 1997 році. Через брак фінансування машина так і не пройшла належних випробувань і не була взята на озброєння російських військ. Інформації про кількість переобладнаних таким чином машин немає. Експортні контракти не підписані.

Дизайн

[ред. | ред. код]

Вибір корпусу Т-55, а не більш сучасного танка, було прийнято з міркувань ефективності, а також, ймовірно, для того, щоб відпрацювати здатність робити конверсію для багатьох Т-55, які використовуються в усьому світі. На нього вплинула ізраїльська IDF Achzarit, яка створила практично такі ж модифікації у 1980-х роках.

Конструктори прибрали гармату і важку башту танка, замінивши її на легку, низькопрофільну башту з корзиною під нею. Навідник повинен був сидіти в цьому кошику і обертатися разом з баштою. Прибравши запаси 100-мм боєприпасів і використавши простір, де порожні снаряди відкидалися всередині машини, конструктори зробили простір для п'яти повністю екіпірованих піхотинців (плюс водій і навідник). Цього було недостатньо, щоб зробити його гідним транспортним засобом. З баштою та озброєнням, подібним до БМП-2, і 2+5 людини всередині, це виявилася перша російська важка БМП, а не важкий БТР.

Верхня плита корпусу була замінена на нову, яка мала чотири люки для входу та виходу з машини. Лобова броня, бортова броня і плита даху були посилені блоками динамічного захисту «Контакт-5». Борт машини був посилений рознесеною бронею і гумовими бортами. У задній частині автомобіля розташовувалися броньовані паливні баки. Броньовий лист днища був посилений протимінним захистом.

Варіанти озброєння

[ред. | ред. код]

Башта може мати кілька конфігурацій зброї:

  • 30-мм автоматична гармата 2А42.
  • 30-мм автоматична гармата 2А42.
    • 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17.
  • Спарені 30-мм автоматичні гармати 2А38.
  • 12,7×108 мм великокаліберний кулемет НСВ.
  • 12,7×108 мм великокаліберний кулемет НСВ.
    • 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. рос. Бронетранспортёр-Тяжелый — «Бронетранспортер-Важкий»
  1. BTR-T Heavy Armored Personnel Carrier. www.military-today.com.

Джерела

[ред. | ред. код]