Збройні сили Російської Федерації
Збро́йні си́ли Росі́йської Федерації (рос. Вооружённые силы Российской Федерации) — російська армія, створена за наказом Бориса Єльцина від 7 травня 1992 року, яким він створив Міністерство оборони РФ та підпорядкував йому радянські збройні формування на території РФ.
Чисельність активних Збройних сил — 771 тис. осіб (4-ті у світі)[6]. Військові резерви становлять близько 2 млн осіб,[7] у напіввійськових формуваннях перебуває 359 100 осіб. Загальна чисельність військовослужбовців — 3 396 100 осіб (8-мі у світі).
Головнокомандувачем Збройних сил є Президент РФ (поточно — Володимир Путін).
У Росії існує загальна військова повинність для чоловіків 18-27-ми років з терміном служби — 1 рік. Планувалося довести кількість військових за контрактом до 70 % у 2010 році.
Військовий бюджет Росії на 2008 рік становив 956 млрд рублів ($ 36,8 млрд у цінах 2008 року), на 2010 — 1 трлн. 320 млрд рублів ($ 52 млрд у цінах 2010 року). У 2012 році планувалося близько 1 трлн. 540 млрд рублів ($ 64 млрд у цінах 2012 року).
17 листопада 2017 р. президент Путін підписав указ № 555 «Про встановлення штатної чисельності Збройних сил Російької Федерації», яким чисельність Збройних сил РФ визначена в 1 902 758 одиниць, у тому числі 1 013 628 військовослужбовців. Указ став чинним 1 січня 2018 року.[8][9]
Від 1 січня 2023 року встановлено штатну чисельність Збройних сил Російської Федерації в кількості 2 039 758 одиниць, у тому числі 1 150 628 військовослужбовців.[3]
Історія
У лютому 2018 року було оголошено, що в ЗС Росії мають намір відновити політичне управління й посади політруків. Нову-стару структуру будуть створювати на основі вже наявного управління з роботи з особовим складом. Вона буде наділена широкими повноваженнями.[10]
Державне оборонне замовлення на 2018 рік склало 1,5 трлн російських рублів (близько $ 28 млрд). Збройні сили мають отримати 160 літаків, 10 човнів, 14 систем космічного базування. Сухопутні війська отримають 500 одиниць ракетного та артилерійського озброєння на броньованому шасі[11].
Підрозділи повітряно-космічних сил мають отримати нові Су-34, Су-35С та Су-30С, гелікоптери Мі-28 та Ка-52. Підрозділи протиповітряної оборони мають отримати С-400 та Панцир-С[11].
У травні 2019 року в збройних силах РФ впроваджена нова посада — головний сержант. Про те, що в армії може з'явитися така посада, заступник міністра оборони РФ Микола Панков говорив ще 2011 року.
Аналогічна посада існує в країнах НАТО, де головний сержант координує та контролює сержантський корпус. У США сержант також є радником міністра оборони і голови об'єднаного комітету начальників штабів.[12]
Склад
Збройні сили Російської Федерації складаються з:
- Сухопутних військ,
- Військово-повітряних сил (Протиповітряні війська Росії у 1998 році ввійшли до складу Військово-повітряних сил),
- Військово-морських сил
- Ракетних військ стратегічного призначення (командування у західному районі Москви Кунцеве і нове на горі Косьвінський Камень на Уралі на схід від міста Березніки),
- Космічних військ,
- Повітряно-десантних військ
- Сили спеціальних операцій
Військові формування, які не підпорядковані Міністерству оборони РФ складаються з:
- Внутрішніх військ,
- Федеральної Служби Безпеки (скор. ФСБ),
- Федерального Агентства Державного Зв'язку та Інформації (ФАДЗІ).
Військова присутність за кордоном
- 7-ма військова база в Абхазії
- контингент в Південній Осетії,
- 102-га військова база у Вірменії,
- Оперативна група російських військ у Молдові — 1199 осіб (Придністров'я),
- Оперативна група російських військ у Киргизстані
- 201-ша військова база у Таджикистані — найбільша російська сухопутна база за межами Росії, чисельність контингенту становить близько 7 тис.
- невідома кількість російських військових на території Донецької області та Луганської області (див. Окупаційні війська РФ на Донбасі) та в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим.
Станом на лютий 2023 року, згідно повідомлення міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса в ефірі ВВС Radio 4, 97% усієї російської армії знаходиться в Україні[13][14].
Сухопутні війська
Сухопутні війська поділені за 4-ма військовими округами — оперативно-стратегічними командуваннями:
Чисельність — 395 000 осіб (2006), з яких 190 тис. призовників. До складу наземних сил входять 35 тис. військових Повітряно-десантних військ.
Військово-морські сили Російської Федерації
Військово-морські сили Росії, Військово-морський флот Росії ділиться на 4 окремих флоти та Каспійську флотилію:
- Тихоокеанський флот Росії (командування у Владивостоці)
- Північний флот Росії (командування у Сєвероморську)
- Балтійський флот Росії (командування у Балтійську), з підпорядкованим Калінінградським особливим регіоном
- Чорноморський флот Росії (командування у Севастополі).
- Каспійська флотилія (командування в Астрахані)
Генеральний штаб і бункери
Генеральний штаб Збройних сил для генералів і Президента Росії розмішений біля Чехова та Шарапового за 80 км на південь від Москви, Чаадаєвка на схід від Пензи, глибокого закладення бункер у Воронове, можливо за 70 км на південь від Москви і біля Липецька.[15]
У Москві існує система бункерів, пов'язаних системою «Метро-2».
Підземне місто-бункер гора Ямантау площею 1000 км² північніше оренбурзького міста Білоріцька в Уральських горах, призначений бути останньою базою Російської держави на випадок атомної війни.[16]
Основний бойовий танк Т-90А
Основний бойовий танк Т-72Б3
Самохідна артилерійська установка 2С19 «Мста-С»
реактивний надманеврений багатоцільовий винищувач Су-35БМ
Бойовий вертоліт Ка-52
Атомний підводний човен проекту «Борей» Юрій Долгорукий с ракетою Булава
фронтовий бомбардувальник Су-34
Зенітно-ракетний комплекс С-400 «Тріумф»
самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс Панцир-С1
Оперативно-тактична ракетна зброя Іскандер (ОТРК)
Міжконтинентальна балістична ракета Тополь-М
Міжконтинентальна балістична ракета PC-24 «Ярс»
Військові злочини
ЗС РФ у збройних конфліктах, в яких брали участь, здійснили безліч дій, які мають всі ознаки воєнних злочинів.[17][18][19][20][21][22][23][24][25]
Чечня
![]() | Цей розділ статті ще не написано. |
Грузія
![]() | Цей розділ статті ще не написано. |
Сирія
![]() | Цей розділ статті ще не написано. |
Україна
![]() | Цей розділ статті ще не написано. |
Див. також
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Збройні сили Російської Федерації |
- Звезда (телеканал)
- 470 навчальний центр службового собаківництва Збройних Сил РФ
- Головний храм Збройних сил РФ
- Збройні сили СРСР
- Збройні сили України
- Збройні сили Білорусі
Література
- Scott Boston, Dara Massicot (2017). The Russian Way of Warfare. A Primer. Perspectives. RAND Corporation. с. 16. doi:10.7249/PE231. PE-231-A. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
Примітки
![]() | |
---|---|
![]() |
Ганебне озброєння «другої армії світу». Таємне життя матрьошки. Епізод 63 на YouTube // ГРОШІ. — 2022. — 28 серпня. (рос.) |
- ↑ а б в г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Active Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ а б У Росії збільшать штатну чисельність ЗС Росії з 2023 року. https://mil.in.ua/. Мілітарний. 25 серпня 2022. Процитовано 1 січня 2023.
- ↑ Active Reserve Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Russia's Armed Forces, CSIS (Page 32). 25 липня 2006. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 21 серпня 2008.
- ↑ ЦРУ Книга фактів 2006, https://www.cia.gov/cia/publications/factbook/geos/rs.html [Архівовано 28 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- ↑ Путин сократил штат Вооруженных Сил. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 17 ноября 2017 года № 555 «Об установлении штатной численности Вооруженных Сил Российской Федерации». Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ Назад до СРСР: у російську армію хочуть повернути політруків. https://www.unian.ua/. УНІАН. 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ а б Dylan Malyasov (21 травня 2018). Russia allocates $24 billion for state defence order 2018. Defence Blog. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ Головний сержант: Росія копіює досвід НАТО. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 27 травня 2019. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019. Текст «MIL.IN.UA» проігноровано (довідка)
- ↑ LIVEWallace: 97% of Russian army is in Ukraine. 11:57 15 Feb
- ↑ 97% усієї російської армії перебуває в Україні, - міністр оборони Британії. 16.02.2023, 00:00
- ↑ http://www.globalsecurity.org/wmd/world/russia/c3i_fac.htm [Архівовано 12 січня 2003 у Wayback Machine.] Strategic C3I Facilities
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 21 серпня 2008.
- ↑ Україна: Нові подробиці здійсненого Росією обстрілу залізничної станції. Human Rights Watch (укр.). 21 лютого 2023. Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ «Воєнні злочини і геноцид в Бучі вимагають додаткових санкцій проти Росії»: світ реагує на масові вбивства цивільних в Бучі. web.archive.org. 4 квітня 2022. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Удар по Дніпру: кількість загиблих зросла до 40. Українська правда (укр.). Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Macias, Amanda. UN report details horrifying Ukrainian accounts of rape, torture and executions by Russian troops. CNBC (англ.). Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Coles, Daniella Cheslow and Isabel. U.N. Sees Wide Range of War Crimes by Russian Forces in Ukraine. WSJ (амер.). Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Цензор.НЕТ. Десятки тіл цивільних зі зв'язаними руками та розстріляних окупантами в Бучі: Так виглядає геноцид. ФОТО 18+. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Цензор.НЕТ. "Я чув, як вони катували людей з інших камер, бідні кричали від болю, а потім їх просто розстрілювали", - студент з Маріуполя розповів, що роблять росіяни з тими, хто намагався виїхати з міста. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ A Reminder of the Importance of the Crime of Aggression: Considering the Situation of Russia and Ukraine. Opinio Juris (амер.). 4 лютого 2022. Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Росіяни підтвердили вбивство цивільних чоловіків в Маріуполі. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 17 березня 2023.
|
|
|
|
|