Бабич Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бабич Михайло Павлович
Народився23 липня (4 серпня) 1844
Кубанська область, Російська імперія
Помер1 листопада 1918(1918-11-01) (74 роки)
П'ятигорськ, Терська область, Російська СФРР
Діяльністьвійськовослужбовець
УчасникКавказька війна і Російсько-турецька війна 1877–78
Військове званнягенерал від інфантерії
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня
Портрет генерала в мундирі

Бабич Михайло Павлович (*22 липня 1844 — †7 серпня 1918) — наказний отаман Кубанського козацького війська від 3 лютого 1908 по 26 березня 1917. Перший від часу створення Кубанського війська отаман-кубанець з родових кубанських козаків.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім’ї генерала П. Бабича. Закінчив Михайлівський кадетський корпус у Воронежі. Службу почав 1862 в Тарутинському батальйоні. 1863 направлений на Кавказ, брав участь у поході проти горців, потім служив в армійських стройових частинах. Перебував у складі Єреванського загону під час російсько-турецької війни 1877–1878, штурмував фортецю Баязет, одержав чин капітана. 1880–1881 брав участь у бойових діях проти ахалтекинців під командуванням генерала Михайла Скобелєва. 1888 призначений командиром 4-го Кубанського пластунського батальйону, від 1891 Новобаязетського і 156-го Єлизаветського піхотних полків, одержав чин полковника. 1897 — отаман Єкатеринодарського відділу Кубанської області. 1899 одержав чин генерал-майора і переведений на посаду помічника наказного отамана. Від грудня 1906 до 1908 — військовий губернатор області. 1907 за відмінну службу надано чин генерал-лейтенанта. У лютому 1908 за поданням намісника царя на Кавказі призначений наказним отаманом Кубанського козацького війська. Поміж козацтва Бабич був знаний як добрий адміністратор і безкорислива людина. У його формулярному списку в графі про майновий стан записано: «Крім утримання за службу, нічого не має». У березні 1917 у зв’язку з хворобою наказом Тимчасового уряду звільнений зі служби з мундиром і пенсією. 7 серпня 1918 відставний 74-річний отаман був страчений більшовиками у П’ятигорську, біля підніжжя гори Машук.

Література

[ред. | ред. код]
  • Казачий словарь-справочник, т. 1. Кливленд, США, 1966;
  • Екатеринодар–Краснодар 1793–1993. Два века города в датах, событиях, воспоминаниях: Материалы к Летописи. Краснодар, 1993;
  • Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917. Краснодар, 1997.

Посилання

[ред. | ред. код]