Терщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Терщина, Терек — історично-географічний край, розташований на східному Передкавказзі, між Кубанню на заході і Дагестаном на сході, Кавказькими горами на півдні і Ставропільщиною та Астраханщиною на півночі.

Назвою Терщина означається країна Терського Козацького Військаru, заселена переважно росіянами й українцями (бл. 30 000 км²), яка майже повністю входить до складу мішаної українсько-російської етнічної території; у ширших розмірах — колишня Терська областьru, адміністративно-територіяльна одиниця у межах Російської Імперії у 1801 — 1920 (72 900 км²).

Географія краю[ред.ред. код]

Південну частину Терщини займають Кавказькі гори, на північ від них простягається степове передгір'я (воно майже повнотою розоране), далі йде напівпустельна Терсько-Кумська низовина. Гори й вузьку частину прилеглого передгір'я заселяють кавказькі верховинці, решту передгір'я й незначну частину Терсько-Кумської низовини — росіяни й українці.

Колонізація Терщини[ред.ред. код]

Колонізація слабозаселеної або й незаселеної степової Терщини слов'янським елементом почалася у кінці 15 століття селянами-втікачами і сторожовими козаками з Рязанщини; тоді у верхів'ях річки Терека оселялися т.зв. гребенські козаки. Коз. і сел. колонізація зміцнилася в середині 16 ст. (гол. виходнями з Дону); на той час припадає й збільшення впливу Москви на Терщину. Датою постання Тер. Коз. Війська вважається 1577, коли гребенські козаки відстояли перед татарами містечко Терек на р. Терек, що стала поруч Дону (у деякій мірі й Дніпра, а пізніше Кубані) другою «козацькою річкою». Терські й гребенські козаки брали участь у війнах Росії з Туреччиною, Персією та кавказькими верховинцями; пізніше вони підпали під цілковиту залежність від рос. адміністрації (безпосередньо від астраханського губернатора). У 1770-их pp. тер. та ін. козаків поселено на Моздоцько-Азовській (оборонній перед кавказькими верховинцями) лінії. У війнах, де брали участь терські козаки, вони зазнавали великих втрат, їх поповнювано новими поселенцями, головним чином з Дону й України. 1806 була організована Тер. обл,, керована командиром Кавказького корпусу. 1832 тер. козаки увійшли до складу Лінійного Війська для оборони кавказьких укріплених ліній, а після їх ліквідації 1860 створено з його частини знову Тер. Коз. Військо (друга частина увійшла до складу Кубанського Коз. Війська); 1861 відновлено Тер. обл. (гол. м. Владикавказ); до складу її входили також землі кавказьких верховинців. Після скасування кріпаччини посилився приплив селян, гол. з України.

Перепис 1897-го року[ред.ред. код]

За переписом 1897 у Терській области жило 934 000 мешканців, у тому ліку 271000 росіян (28,7%), 42000 українців (4,5%), 375000 кавказьких верховинців (40,2%), 98 000 турко-татар (10,5%), 97 000 осетинців (10,4%), 12000 вірмен (1,3%), 9000 німців (1%), 30000 інших (3,1%). У дійсності число українців було більшим; за переписом, їх було більше тільки у П'ятигорському пов. (25000 або 13,8%). Кількість козацької людности (170 000) становила 18,2% всього населення (на Кубані — 42,9%), але аж 53% всіх «руських». Населення Терщини постійно зростало; до 1360 000 у 1916 (зростання на 46%), серед них 255 000 (18,8%) козаків.

Історія Терщини[ред.ред. код]

Історія Терщини у 1917 — 20 подібна до історії Дону, Кубані, а частково і Ставропілля. 1917 і вона виявила прагнення до одержання автономії у Федеративній Рос. Респ., а разом з тим і тісної співпраці з двома иншими козацькими. військами: концепція Союзу козацьких військ Дону, Кубані, Терека. По жовтневому перевороту посталі тим часом уряд Терського Війська і Союз об'єднаних горців Кавказу утворили Терсько-Дагестанський уряд з осідком у Владикавказі. На противагу їм З'їзд народів Терека проклямував т.зв. Тер. Сов. Респ. у складі РРФСР. У лютому 1919 Рос. Добровольча Армія заволоділа Т., і Денікін увів до тер. уряду своїх прихильників з місц. козаків (ген. Г. Вдовенко), але і серед них виявилася опозиція проти централізму Денікіна. Тоді відбулося поновне зближення терських козаків з кубанцями (місія Вдовенка до Катеринодару). Намірам кубанського ген. Ф. Сушкова створити об'єднання Дону, Кубані й Терека (Д.К.Т.) перешкодила поновна сов. окупація у березні 1920 (див. стор. 1 215). Українці Т. у 1918-20-х pp. активности не виявили.

Поділ Терщини[ред.ред. код]

Совєцька влада поділила Терщину на Терську губернію і Горську АССР (її згодом поділено на ряд АО і АССР). 1924—29 вона була поділена на Терську і Сунженську округи; відтоді Терщина не являє собою окремої адміністративнотериторіяльної одиниці. Колишня Терщина охоплює нині південну частину Ставропільського Краю та АССР: Кабардино-Балкарську, Північно-Осетинську, Чечено-Інґуську і півн. частину Даґестанської.

Національний склад Терщини[ред.ред. код]

Про національну структуру населення Терщини дає дані перепис 1926. Тоді на території колишньої Терської области жило близько 120 000 українців (1897 — 42 000); цей показник значного приросту міг бути наслідком неточного перепису 1897, але й дальшої еміграції українців на Терщину. Національний склад усієї людности тієї частини Терської округи, яка входила 1926 до складу колишньої Терської области, такий:

у 1 000 у %
Все населення 344,9 100
у тому ч.:
українці 81,4 23,6
росіяни 206,9 60,0
вірмени 16,1 4,7
німці 12,3 3,5
інші 28,2 8,2

Ближче про людність та економічні відносини див. Ставропольщина. Там, а також у гаслі Кубань — Література.

Література[ред.ред. код]