Байрак Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байрак Микола Михайлович
Народження 16 січня 1884(1884-01-16)
Гадинківці
Смерть 18 березня 1950(1950-03-18) (66 років)
Львів

Байрак Микола Михайлович (16.01.1884–18.03.1950) – педагог, старшина УГА. Брат сотника-судді Д. Байрака.

Життєпис[ред. | ред. код]

Н. у с. Гадинківці (нині Гусятинського району Тернопільської області) в сім’ї селян. 1904 закінчив гімназію в Тернополі, студіював класичні мови в Чернівецькому університеті. Від 1911 викладав в українській гімназії в Сокалі.

З початком Першої світової війни воював в австро- угорській армії на Східному фронті, потрапив у російський полон, вивезений до табору в Казані (нині Республіка Татарстан, РФ). До УГА вступив у листопаді 1918; служив у 2-му полку Січових стрільців у Станиславові; 1 січня 1919 отримав військове звання сотника. Згодом командував підрозділом кінноти на Борщівщині. Після переходу за Збруч був командантом військ. залоги в Кам’янці-Подільському. У листопаді 1919

захворів на тиф і повернувся в с. Губичі (нині Старосамбірського району Львівської області), де проживала його сім’я. Після одужання заарештований польськими властями і відправлений до табору в Тухолі; звільнений з нього 22 листопада 1920. Надалі проживав у Губичах. 1922–30,  1931–39, 1941–44 викладав латинську і грецьку мови, інколи німецьку мову та географію в українській гімназії, одночасно 1938–39 – у педагогічному ліцеї в Дрогобичі. Опікун “Пласту“, керівник гімназійного хору. Також викладав у дівочій вчительській семінарії сестер василіанок, деякий час був її директором. Заарештований польською поліцією у вересні 1930 та ув’язнений у тюрмі в Самборі; згодом звільнений. Чільний діяч українського громадського життя в Дрогобичі й повіті: член керівного виділу, від 1936 – заступник голови філії Українського крайового товариства охорони дітей і опіки над молоддю, член управи Бурси імені святого Івана Хрестителя, виділу повітового “Просвіти“ і гуртка “Рідної школи“, співзасновник і перший голова туристично-спортивного товариства “Підгір’я”. Від 1945 проживав у Львові, викладач кафедри класичної філології в університеті.

П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

Література[ред. | ред. код]