Барбакойські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Барбакойські мови
барбакоанські мови
Поширені: Колумбія, Еквадор
Класифікація: Одна з мовних сімей найвищого рівня
Групи:
Каяпа-цафікійські мови
Barbacoan languages.png

Барбакойські мови нині і можливі регіони у 16 столітті: 1) Guambiano; 2) Totoró; 3) Barbacoa (†); 4) Sindagua (†?); 5) Awá Pit; 6) Pasto-Muellama (†?); 7) Cha'palaachi; 8) Tsáfiki; 9) Caranqui (†?).

Барбакойські мови (барбакоанські) — це мовна сім'я, якою розмовляють у Колумбії та в Еквадорі.

Класифікація[ред.ред. код]

Це мовна родина найвищого рівня, спорідненість із іншими індіанськими мовами станом на 2018 рік не доведена.

  • Північна гілка
  • Південна гілка

Пастоська та муелламська мова зазвичай класифікуються як барбакойські, але наявні свідчення слабкі і потребують докладнішого вивчення. Муелламська, імовірно, була останньою із живих діалектів пастоської (обидві зникли, носії перейшли на іспанську мову). Муелламська відома лише з короткого списку слів, записаного у 19 сторіччі. Словник муелламської близький до сучасної ава-пітської мови. Каньярі-пурухські мови ще гірше задокументовані, і хоча їх часто зараховують до чимуанської родини, Віллем Аделаар (2004:397) гадає, що вони були барбакойськими.

Коконукські мови були вперше пов'язані з барбакойськими Даніелем Брінтоном у 1891 році. Однак пізніші публікації Анрі Бешо та Поля Ріве розташували коконукські мови у паезанській родині, ґрунтуючись на спірному словниковому списку ґуамбіанської (moguez). Цей словник є сумішшю паезьких та ґуамбіанських мов (Curnow 1998) і призвів до помилкових класифікацій Грінберга (1956, 1987), Лукотки (1968), Кауфмана (1990, 1994), Кемпбелла (1997) та інших. Хоча паєзькі мови і можуть бути пов'язані з барбакойською родиною, більш консервативний погляд розглядає паезьку як мовний ізолят, що чекає на подальші дослідження. Ґуамбіанська мова більш схожа на інші барбакойські мові, ніж на паезьку, через це Кей (1979), Керноу зі співаторами (1998), Ґордон (2005) та Кемпбелл і Грондона (2012) розташовують коконукську поміж барбакойських. Помираюча тоторська мова іноді вважається діалектом ґуамбіанської, а не окремою мовою. Віллем Аделаар та Пітер Муйскен (2004) стверджують, що ґуамбінську, тоторську та коконукську краще розглядати як єдину мову.

Сама барбакойська мова (барбакоас) майже не описана, тож можна тільки припускати, що вона була частиною барбакойської сім'ї, якій дала назву. Тим не менше, вона отримала код ISO, хоча краще атестована і класифікована пастоська мова не отримала його.

Генеалогічні стосунки[ред.ред. код]

Барбакойські мови часто пов'язують з паезькими мовами, однак Керноу (1998) показує, що більшість цих припущень базуються на неправильній інтерпретації старого словника 1888 року. Тим не менш, певні зв'язки з паезькою мовою існують, хоча й потребують докладнішого вивчення.

Інші ще більш спекулятивні великі угруповання за участю барбакойських мов включають макро-паезький кластер, макро-чибський сток та чибчсько-паезький сток.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Adelaar, Willem F. H.; & Muysken, Pieter C. (2004). The languages of the Andes. Cambridge language surveys. Cambridge University Press.
  • Brend, Ruth M. (Ed.). (1985). From phonology to discourse: Studies in six Colombian languages (p. vi, 133). Language Data, Amerindian Series (No. 9). Dallas: Summer Institute of Linguistics.
  • Beuchat, Henri; & Rivet, Paul. (1910). Affinités des langues du sud de la Colombie et du nord de l'Équateur. Le Mouséon, 11, 33-68, 141-198.
  • Campbell, Lyle. (1997). American Indian languages: The historical linguistics of Native America. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509427-1.
  • Constenla Umaña, Adolfo. (1981). Comparative Chibchan phonology. (Doctoral dissertation, University of Pennsylvania).
  • Constenla Umaña, Adolfo. (1991). Las lenguas del área intermedia: Introducción a su estudio areal. San José: Editorial de la Universidad de Costa Rica.
  • Constenla Umaña, Adolfo. (1993). La familia chibcha. In (M. L. Rodríguez de Montes (Ed.), Estado actual de la clasificación de las lenguas indígenas de Colombia (pp. 75–125). Bogotá: Instituto Caro y Cuervo.
  • Curnow, Timothy J. (1998). Why Paez is not a Barbacoan language: The nonexistence of "Moguex" and the use of early sources. International Journal of American Linguistics, 64 (4), 338-351.
  • Curnow, Timothy J.; & Liddicoat, Anthony J. (1998). The Barbacoan languages of Colombia and Ecuador. Anthropological Linguistics, 40 (3).
  • Douay, Léon. (1888). Contribution à l'américanisme du Cauca (Colombie). Compte-Rendu du Congrès International des Américanistes, 7, 763-786.
  • Gerdel, Florence L. (1979). Paez. In Aspectos de la cultura material de grupos étnicos de Colombia 2, (pp. 181–202). Bogota: Ministerio de Gobierno and Instituto Lingüístico de Verano.
  • Kaufman, Terrence. (1990). Language history in South America: What we know and how to know more. In D. L. Payne (Ed.), Amazonian linguistics: Studies in lowland South American languages (pp. 13–67). Austin: University of Texas Press. ISBN 0-292-70414-3.

ISBN 10-292-70414-3

  • Kaufman, Terrence. (1994). The native languages of South America. In C. Mosley & R. E. Asher (Eds.), Atlas of the world's languages (pp. 46–76). London: Routledge.
  • Key, Mary R. (1979). The grouping of South American languages. Tübingen: Gunter Narr Verlag.
  • Landaburu, Jon. (1993). Conclusiones del seminario sobre clasificación de lenguas indígenas de Colombia. In (M. L. Rodríguez de Montes (Ed.), Estado actual de la clasificación de las lenguas indígenas de Colombia (pp. 313–330). Bogotá: Instituto Caro y Cuervo.
  • Loukotka, Čestmír. (1968). Classification of South American Indian languages. Los Angeles: Latin American Studies Center, University of California.
  • Slocum, Marianna C. (1986). Gramática páez (p. vii, 171). Lomalinda: Editorial Townsend.
  • Stark, Louisa R. (1985). Indigenous languages of lowland Ecuador: History and current status. In H. E. Manelis Khan & L. R. Stark (Eds.), South American Indian languages: Retrospect and prospect (pp. 157–193). Austin: University of Texas Press.

Посилання[ред.ред. код]