Ступені збереженості мов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ступені збереженості мов (англ. Levels of endangerment) — шкала з декількох категорій, запропонована в ЮНЕСКО для більш чіткого визначення небезпеки, що загрожує тій чи іншій мові.

Червона книга мов[ред. | ред. код]

1. Вимерлі мови (extinct) — мови, для яких немає жодного живого носія; наприклад, полабська, південна мансі, убихська (або можливо вимерла), словінцька, прусська, готська, чагатайська, далматинська, керекська.

Від них слід відрізняти давні мертві мови (ancient) — мови, які або вимерли до 1500 року (дата умовна), або розвинулися в сучасні мови (як латина); книжні мови (мертві мови, тексти яких використовуються і зараз); крім того, існує кілька «відроджених» вимерлих (корнійська, менська) і мертвих (іврит) мов, які є особливими випадками.

1а. Можливо вимерлі мови (possibly extinct) — мови, що безумовно існували в недалекому минулому, про сучасний стан яких немає достовірних відомостей. Наприклад, західна мансі, каппадокійська грецька, убихська мова (традиційно вважається мертвою, але фактично йдеться про смерть у 1992 році останнього відомого носія), фергансько-кипчацька мова, хотонський етнолект уйгурської мови.

2. На межі зникнення (майже вимерли, nearly extinct) — кілька десятків носіїв (хоча може бути і до декількох сотень), всі з яких похилого віку. З їх смертю мова однозначно вимре. Наприклад, лівська, водська, орокська, південноюкагірська, айнська, манчжурська.

3. Мови, що вимирають (seriously endangered) — носіїв більше (від двох сотень до десятків тисяч), але серед дітей носіїв практично немає. Така ситуація може зберігатися протягом довгого періоду, якщо мова є «другою» і використовується в побуті тільки деякими дорослими. Наприклад, кримськотатарська[1], іжорська, вепська, північноюкагірська, удегейська, нижньолужицька, селькупська, їдиш (у Росії), нівхська, кетська.

4. Неблагополучні мови (endangered) — деякі діти (принаймні, в якомусь віці) розмовляють мовою, але їх число скорочується. Загальне число носіїв може коливатися від однієї тисячі до мільйонів. Наприклад, ненецька, карельська, комі, ірландська, калмицька, хакаська.

5. Нестабільні мови (potentially endangered) — мовою користуються люди різного віку, але у неї немає ніякого офіційного або іншого статусу або вона не користується великим престижем, або етнічна територія настільки мала (1-2 села), що може легко зникнути в результаті катаклізму (лавина з гір, повінь, війна). Приклади: долганська, евенська, чукотська, малі мови Дагестану, мегрельська, чеченська, галісійська, білоруська[2], фризька, баскська, їдиш (у світі).

6. Благополучні мови (не вимирають) (not endangered) — англійська, арабська, німецька, іспанська, російська, китайська, французька, українська[3][4] і т. д.

Як видно, абсолютне число носіїв не відіграє суттєвої ролі: гинуською мовою розмовляє 548 осіб, але вона потрапляє в 5 категорію, а їдишем в Росії — 30 тис., і вона вважається зникаючою (3 категорія). Набагато важливіше, наскільки добре мова передається наступним поколінням, що найбільш очевидно з кількості дітей, які нею розмовляють, а також із середнього та мінімального віку мовців.

Атлас мов світу, що знаходяться під загрозою зникнення[ред. | ред. код]

19 лютого 2009 року побачив світ «Атлас мов світу, що знаходяться під загрозою зникнення» у новій редакції. Попередня редакція 2001 року вже не відображає дійсного стану справ. Так, у старій редакції з 6900 мов, що знаходяться під загрозою зникнення, називалися 900, а в 2009 році ця цифра зросла майже втричі. Тепер у статус мертвих мов можуть перейти понад третини живих мов планети. Наприклад, Еякська мова стала мертвою зі смертю останнього її носія — Мері Сміт Джонс (Аляска). Ще 199-тьма мовами планети розмовляють менше двох тисяч осіб. Прикладом мови, якій загрожує знищення, є Ленгілу, яку знають лише 4 мешканці Індонезії.[5]

Важливість збереження мов[ред. | ред. код]

Збереження всіх, навіть малопоширених мов, дуже важливе як з точки зору збереження культурного розмаїття людства, так і з наукової — багато зникаючих мов ще погано описані лінгвістами (іноді навіть майже не описані) і становлять великий інтерес для порівняльно-історичного мовознавства, Етнографії, і етнології, Культурної антропології.

Прикладом такої мови є вимерла, але відроджується, еякська мова — дослідження її фонетики лінгвістом Майклом Краусом призвело до появи гіпотетичної мовної сім'ї На-дене.

21 червня 2012 року компанія Google Inc. повідомила про проєкт з порятунку вимираючих мов (Endangered Languages Project[недоступне посилання з липня 2019])[6]. Сутність проєкту полягає в створенні сайту, на якому централізовано подана інформація про мови, що перебувають на межі зникнення. Всього в базі даних сайту на 21 червня 2012 року було 3054 мови[7]. Географічне розташування носіїв мови можна подивитися на спеціальній інтерактивній мапі. Є в проєкті і рідкісні мови, що зустрічаються на території Росії. Серед них кілька діалектів саамської, водська мова, хантийська і багато інших.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас языков, находящихся под угрозой исчезновения | Организация Объединённых Наций по вопросам образования, науки и культуры. www.unesco.org. Архів оригіналу за 5 січня 2021. Процитовано 24 січня 2019. 
  2. UNESCO RED BOOK ON ENDANGERED LANGUAGES: EUROPE by Tapani Salminen, Last updated 22 September 1999. Архів оригіналу за 22 серпня 2012. Процитовано 14 серпня 2013. 
  3. http://www.unesco.org/culture/languages-atlas/index.php?hl=en&page=atlasmap [Архівовано 10 червня 2013 у Wayback Machine.] Not included in the Atlas of the World's Languages in Danger
  4. UNESCO RED BOOK ON ENDANGERED LANGUAGES: EUROPE by Tapani Salminen, Last updated 22 September 1999. Архів оригіналу за 22 серпня 2012. Процитовано 14 серпня 2013. 
  5. Вийшло нове видання Атласу мов світу — Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc[недоступне посилання з травня 2019]
  6. Google зайнявся порятунком зникаючих мов. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013. 
  7. Мовний заповідник від Google. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 14 серпня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]