Олександр II (російський імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр II Миколайович [1]
Александр Николаевич Романов
Олександр II Миколайович
Прапор
12-й імператор всеросійський
18 лютого (2 березня) 1855 — 1 (13) березня 1881
Попередник: Микола I
Спадкоємець: Олександр III
 
Віросповідання: православ'я
Народження: 17 (29) квітня 1818(1818-04-29)
Москва
Смерть: 1 (13) березня 1881(1881-03-13) (62 роки)
Санкт-Петербург


умисне вбивство

Поховано: Петропавлівський собор
Династія: Романови
Батько: Микола I
Мати: Олександра Федорівна
Дружина: 1) Марія Олександрівна

2) Катерина Долгорукова

Діти: Микола, Олександр, Володимир, Олексій, Сергій, Павло, Олександра, Марія
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Knights of the Order of the Holy Spirit Knight in the order of Saint-Michel
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Андрія Первозванного
Георгіївська зброя
Орден Святого Георгія

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр ІІ (17 [29] квітня 1818(18180429) — 1 [13] березня 1881) — російський імператор з 1855 до 1881 року. Старший син Миколи І. За скасування кріпосного права отримав у російській історіографії епітет Визволитель.

Правління[ред.ред. код]

Здійснив ряд реформ: військову, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право. Ця реформа, яку апологети самодержавства представляли як велике благодійництво, насправді була здійснена в максимальних інтересах землевласників і боляче вдарила по селянах. Класик української літератури Панас Мирний назвав її «Голодною волею»[2]. З 1863 року перейшов до ще більш реакційної внутрішньої політики, на його життя неодноразово відбувалися замахи, і в 1881 він був убитий терористичною групою народовольців, т.зв. нігілістами.

Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853–1856, криза економічного розвитку країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін. У листопаді 1866 року підписав указ про ліквідацію військово-кріпосницького режиму на Іжевському заводі. У зовнішній політиці Олександр ІІ дотримувався німецької орієнтації, особливу увагу приділяв т. зв. східному питанню, поневоливши гірські народи Кавказу, що яскраво описано Тарасом Шевченком у його програмній поемі.

В 1877–1878 прагнучи зміцнити позиції Російської імперії на Балканах, вів війну з Османською імперією.

За Олександра ІІ до Росії було приєднано Північний Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. В 1863–1864 жорстоко придушив національно-визвольне повстання у Польщі.

Вбитий 1 березня 1881 у Петербурзі народовольцем І. Гриневицьким.

Українське питання[ред.ред. код]

Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику (див. Валуєвський указ 1863, Емський акт 1876).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Q9426991", але не має ні назви українською мовою ні відповідника в Українській Вікіпедії. Виправити це, за необхідності, можна за посиланням d:Q9426991. Вимкнути це повідомлення можна вказавши у картці параметр |mcat=-.
  2. Панас Мирний почав писати художні твори в середині 60-х років, коли селянство після скасування кріпаччини одержало «голодну волю». Чотири пореформені десятиріччя — суцільний процес повільного болісного вмирання. Селяни постійно недоїдали і під час неврожаїв десятками тисяч умирали від голоду та епідемій.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]