Баґір-хан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баґір-хан
азерб. Bağır xan, باقرخان, перс. باقرخان
Народився 1862
Тебриз, Іран
Помер 1916
Курдистан
Громадянство Іран Іран
Національність азербайджанець
Діяльність політик
Конфесія шиїти

Баґір-хан (азерб. Bağır xan, باقرخان, перс. باقرخان‎) — військовий та політичний діяч Перської революції 1905—1911[1], керівник революційних загонів федаїв у Тебризі, соратник народного героя Ірану Саттар-хана. Удостоєний звання «Салар-е-Меллі» («народний ватажок»).

Життєпис[ред. | ред. код]

Баґір-хан народився у 1862 (за іншими даними — 1861) в родині муляра у Тебрізі, за національністю азербайджанець[2]. До революції 1905—1911 років працював муляром.

У 1908 взяв участь в Тебрізькому повстанні під керівництвом Саттар-хана проти Могаммед Алі-шаха. За видатні заслуги в обороні регіону тебрізькі енджомени присвоїли Баґір-хану титул Салар-е-Меллі («народний ватажок»). Перемога повстання в Тебрізі зіграла свою роль в іранської революції та позбавлення влади шахіншаха. Баґір-хан брали участь в поході на Тегеран, в результаті якого було відновлено конституційне правління. Маджліс другого скликання (1909—1911) відзначив заслуги Баґір-хан і призначив йому довічну пенсію.

У 1915 році Баґір-хан підтримають Тимчасовий національний уряд Кума, який займав пронімецьку позицію. Перемогу Троїстого союзу Кумські націоналісти вважали запорукою звільнення країни від політичної та військової диктатури Росії і Англії. У складі військових формувань Кума Баґір-хан пройшов шлях від Керманшахе до турецького кордону, але на еміграцію не виїхав.

У жовтня 1916 року Баґір-хан загинув у сутичці з загоном курдів в районі Каср-Ширін.

Література[ред. | ред. код]

Samad Sardarnia: Mashahir-e-Azerbaidschan (Berühmte Persönlichkeiten Azerbaidschans), Band 2, oJ, S. 26.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Niya, Samad Sardari (1998). Mashahere Azerbaijan (Volume Two). Daniel Publishing. с. 26—30. ISBN 964-90286-0-9.
  2. Iran and Its Place Among Nations, by Alidad Mafinezam, Aria Mehrabi, 2008, p.57