Беззубова Текля Гнатівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беззубова Текля Гнатівна
Прізвисько Сёка патя
Народилася 27 вересня 1880(1880-09-27)
Q18170482?, Саранський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія
Померла 12 травня 1966(1966-05-12) (85 років)
Саранськ
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність storyteller
Володіє мовами Ерзянська
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Текля Беззубова

Те́кля Гна́тівна Беззу́бова (рос. Беззубова Фекла Игнатьевна; *26 листопада 1880, Од Мурза — † 12 травня 1966) — ерзянська оповідачка, письменниця. Зберігала традиції усної творчості, епічних переказів про створення світу. Російською більшовицькою системою використовувалася для «совєтизації» патріархальних середовищ ерзянської нації.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у родині ерзянського господаря Гната Звєркова. Вийшла заміж у сусіднє село Сємілєй, взяла прізвище чоловіка - Беззубова.

Друкується з 1936 - її оповіді записували професійні етнографи. Перша збірка — «Народні розповіді». Публічні твори носять замовний характер: «Розповідь про Москву», «Плач про Леніна», «На нові землі». Всього видано одинадцять збірок.

У часи Другої світової війни під її іменем влада видала кілька кон'юнктурних ерзянських пісень, стилізованих під народні: «Не плач, рідна Україно», «Не тужи, красеню Київ-град».

Оповіді Беззубової активно популяризувалися комуністичною владою як зразкові, у тому числі вони експортувалися до інших залежних країн, окупованих СССР.

Видання[ред. | ред. код]

  • Песни и сказы. Саранск, 1955.

Джерела[ред. | ред. код]