Бенгальська суба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенгальська суба
перс. صوبه بنگال
бенг. বাংলার সুবাহ
Суба імперії Великих Моголів
Flag
1576 – 1757

Прапор Бенгальська суба

Прапор імперії Великих Моголів

Столиця Танда (15741595)
Раджмахал (15951610)
Дакка (16101639)
Раджмахал (16391660)
Дакка (16601703)
Муршідабад (від 1703)
Субадар
Попередник
Наступник
Blank.png Бенгальський султанат
Наваб Бенгалії Blank.png
Британська Ост-Індійська компанія Flag of the British East India Company (1801).svg

Бенгальська суба — одна з суб імперії Великих Моголів від 1574 до 1757 року.

Історія[ред. | ред. код]

25 вересня 1574 року Мунім-хан, командувач могольської армії, захопив Танду, столицю останнього афганського правителя Бенгалії Дауд-хана Каррані. Після розгрому бенгальського султана Дауда Хана Каррані[en] в Раджмахалі в 1576 році, могольський падишах (імператор) Акбар Великий оголосив про створення Бенгалії як одного з оригінальних дванадцяти суб (провінції верхнього рівня), що межують з субами Біхар і Оріасою, а також з Бірмою. Так у Бенгалії було встановлено могольське правління. 1713 року Муршід Кулі-хан отримав посаду наїб назіма (заступника субадара) Бенгалії. 1717 року він став її субадаром або назімом, а Бенгалія стала цілком незалежною від імперського контролю. Слідом за поразкою останнього незалежного субадара Бенгалії Сіраджа уд-Даули у битві під Плессі 23 червня 1757 року та його смертю 2 липня 1757 року Бенгалія перейшла під контроль Британської Ост-Індійської компанії. Наступники Сіраджа уд-Даули були просто ляльками в руках останньої.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Відповідно до системи стягнення земельного податку Тодар Мала 1582 року Бенгальська суба поділялась на 24 саркари (округи), що включали 19 саркар власне Бенгалії та 5 саркар Одіши. 1607 року, за часів правління Джаханґіра Одіша стала окремою субою. 19 саркар згодом було розділено на 682 паргани. 1658 року, після реформи системи земельного оподаткування Шах Шуджі, було додано 15 нових саркар і 361 нова паргана. 1722 року Муршід Кулі-хан розділив усю субу на 13 чакал, які згодом було розділено на 1660 парган.

Первинно столицею суби була Танда. 9 листопада 1595 року новою столицею став Раджмахал завдяки Ман Сінгху I, який перейменував його на Акбарнагар. 1610 року столицю було перенесено з Раджмахала до Дакки й перейменовано на Джаханґірнагар. 1639 року Шах Шуджа знову переніс столицю до Раджмахала. 1660 року Муаззам-хан (Мір Джумла) знову переніс столицю до Дакки. 1703 року Муршід Кулі-хан, потім дивані (головний податковий інспектор) Бенгалії та майбутній наваб Бенгалії, переніс своє відомство з Дакки до Максудабада, а згодом перейменував його на Муршідабад.

19 саркар[ред. | ред. код]

Саркар Кількість парган
Удамабар (Танда) 52
Джаннатабад (Лакхнауті) 66
Фатхабад 31
Махмудабад 88
Халіфатабад 35
Бакла 4
Пурнія 9
Таджпур 29
Гхорагхат 84
Пінджара 21
Барбакабад 38
Базуха 32
Сонаргаон 52
Сілет 8
Читтагонг 7
Шарифабад 26
Сулейманабад 31
Сатгаон 53
Мандаран 16

Список субадарів Бенгалії[ред. | ред. код]

У списку подано імена і дати правління субадарів Бенгалії у 1574—1757 роках:[1]

Ім'я Термін правління
Мунім-хан 25 вересня 1574 — 23 жовтня 1575
Хан Джахан I 15 листопада 1575 — 19 грудня 1578
Музаффар-хан Турбаті 1579—1580
Мірза-Азіз Кока 1582—1583
Шахбаз-хан 18 травня 1583—1585
Садік-хан 1585—1586
Вазір-хан 1586—1587
Саїд-хан Чагтай 1587—1594
Ман I Сінґх 4 червня 1594—1606
Кутб уд-Дін-хан Кока 2 вересня 1606 — травень 1607
Джаханґір Кулі Бек 1607—1608
Іслам-хан I Червень 1608—1613
Касім-хан Чішті 1613—1617
Ібрагім-хан 1617—1624
Махабат-хан 1625—1626
Мукаррам-хан 1626—1627
Фідаї-хан 1627—1628
Касім-хан Джувайні 1628—1632
Азам-хан Мір Мухаммед Бакар 1632—1635
Іслам-хан II 1635—1639
Шах Шуджа 1639—1660
Мір Джумла II Травень 1660 — 30 березня 1663
Шаїста-хан Березень 1664—1678
Фідаї-хан (Азам-хан Кока) 1678
Мухаммад Азам Шах 1678—1679
Шаїста-хан 1679—1688
Хан-і-Джахан Бахадур-хан 1688—1689
Ібрагім-хан 1689—1697
Азім уш-Шан 1697—1712
Хан-і-Джахан 1712—1713
Джаханґір-Шах Багадур (Фархунда-Сійяр) Лютий 1713 — травень 1713
Музаффар Джанг Мір Джумла 1713—1716
Муршід Кулі-хан 1717—1727
Шуджа уд-Дін 1727—1739
Сарфараз-хан 1739—1740
Аліварді-хан 1740—1756
Сірадж уд-Даула 1756 — 2 липня 1757

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eaton, Richard M. (1993). The Rise of Islam and the Bengal Frontier, 1204-1760. Berkeley: University of California Press. с. 325-6. ISBN 0-520-20507-3.