Березкін Михайло (Марко) Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Березкін Михайло (Марко) Федорович
Народився 1901
Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер травень 1951
Москва, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність військовослужбовець
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Миха́йло (Марко) Фе́дорович Бере́зкін (Берьо́зкін) (нар. 1901(1901), село Лазірці Канівського повіту Київської губернії, тепер Канівського району Черкаської області — 1951, Москва) — радянський військовий діяч, начальник Політуправління Харківського військового округу, корпусний комісар, один із керівників цивільної авіації. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у бідній селянській родині. Батько працював слюсарем у Києві. До п'ятирічного віку виховувався дідом у селі, а потім переїхав до батьків у Київ.

У 1917 році закінчив Київське вище початкове училище і почав допомагати батьку у слюсарній справі. На початку 1917 року поїхав до родичів в Сибір, де працював столяром і на рибному промислі. У 1918 році повернувся до Києва і вступив до залізничного училища, яке покинув у квітні 1919 року.

Член РКП(б) з квітня 1919 року.

З травня 1919 року — у Червоній армії. Учасник Громадянської війни в Росії. Спочатку служив підривником в 1-му Українському червоному бронедивізіоні. Брав участь у боях з військами УНР, був командиром броньовика «Победа». У серпні 1919 року був полонений військами генерала Денікіна в Києві, а після звільнення працював в Суразькому повіті Гомельської губернії агітатором-організатором, а потім політичним керівником військового госпіталю. У 1920 році був призначений помічником військового комісара Київського військового клінічного госпіталю.

У 1921 році — заступник начальника з політичної частини 1-ї окремої бригади РСЧА в Києві. З квітня 1921 року — начальник організаційної частини політичного відділу 44-ї стрілецької дивізії, член партійної комісії дивізії. У 1922 році — військовий комісар 132-го Донецького стрілецького полку 44-ї Київської стрілецької дивізії. У 1923—1924 роках служив у політичному управлінні 5-ї армії РСЧА. Потім — на відповідальній військово-політичній роботі.

У 1927—1929 роках — військовий комісар 45-ї стрілецької дивізії. У 1930—1931 роках — військовий комісар стрілецького корпусу. До 1935 року — заступник начальника політичного управління Українського військового округу в місті Харкові та на відповідальній роботі у Військово-політичній академії імені Толмачова.

У 1935—1936 роках — помічник начальника Управління Військово-повітряних сил (ВПС) РСЧА з політичної частини. У 1936 році працював керуючим відділення зернорадгоспу «Бауман» Заамінського району Узбецької СРР.

У 1937 році — начальник політичного управління Харківського військового округу. До жовтня 1937 року — командувач військово-повітряних сил Північно-Кавказького військового округу. Звільнений з РСЧА в жовтні 1937 року.

15 грудня 1937 заарештований і до 15 лютого 1941 року знаходився під слідством в НКВС. Виправданий судом. З 1941 року — директор Московської трикотажної фабрики «Красная Звезда». У лютому 1942 року відновлений у членах ВКП(б). Працював пропагандистом і агітатором Кіровського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

23 грудня 1943 — 1944 року — виконувач обов'язків начальника, а у 1944 — серпні 1945 року — начальник Азербайджанського управління Цивільного повітряного флоту (ЦПФ) СРСР.

У 1945—1947 роках — заступник начальника Управління капітального будівництва ЦПФ СРСР, заступник начальника Управління матеріально-технічного постачання ЦПФ СРСР.

У 1947 — травні 1951 року — начальник Красноярського управління Цивільного повітряного флоту (ЦПФ) СРСР. Помер у травні 1951 року в Москві.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • медалі

Джерела[ред. | ред. код]