Бернар (король Італії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернар I
9705 - Milano - S. Ambrogio - Tesoro - Tomba di Bernardo & arc. Anselmo I - Foto Giovanni Dall'Orto 25-Apr-2007.jpg
Народився бл. 797[1]
невідомо або О-де-Франс, Франція
Помер 17 квітня 818[2]
Мілан[2]
Поховання
Діяльність монарх
Титул Список королів Італії[3]
Посада Король Італії
Термін 810—818 роки
Попередник Піпін
Наступник Лотар I
Конфесія католицтво
Рід Каролінги
Батько Піпін
Мати Ruodhaid[d][2]
Брати, сестри
У шлюбі з Кунігунда Лаонська
Діти 1 син

Бернар I (*Bernard I, 795 — 17 квітня 818) — король Італії у 810818 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Каролінгів. Позашлюбний син Піпіна I, короля Італії. Про дитинства нічого невідомо. після смерті батька у 810 році дід — імператор Карл великий — дозволив Бернару посісти трон Італії. Це рішення було підтверджено на імерському з'їзді в Аахені у 813 році.

Після смерті Карла Великого, зумів зберегти трон визнавши імператором свого стрийка Людовика I Благочестивого. Забезпечував владу франків в Італії та водночас допомагав зберігати гарні стосунки з папською курією, підтримуючи пап римських.

У 817 році за рішенням імператора Франкську імперію, куди входило королівство Італію, повинно було розділено між дітьми Людовика I, а Бернар I нічого не отримував. Останній став готуватися до боротьби з імператором, здобувши підтримку частини знаті та єпископів. Але йому не вдалося зібрати достатньо сил для війни з франками. Імператорську війська рушили до Бургундії, а Бернар I зайняв альпійські перевали, проте не наважився чинити спротив.

У 818 році, отримавши запевнення в цілковитій безпеці, Бернар зі своїми друзями приїхав до імператора в Шалон. Людовик I наказав своїм васалам судити небожа. Вони оголосили його бунтівником і засудили до смерті, Людовик Благочестивий не зважився затвердити цей вирок, однак погодився засліпити Бернара. Страта була проведена в квітні 818 року з такою жорстокістю, що Бернар помер через два дні. Друзі Бернгарда були кинуті до в'язниці або пострижені в ченці.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Кунігунда Лоанська.

Діти:

  • Піпін (817 — після 850), граф Вермандуа

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Christian Settipani, La Préhistoire des Capétiens (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1), Villeneuve d'Ascq, éd. Patrick van Kerrebrouck, 1993, 545 p. (ISBN 978-2-95015-093-6)
  • René Poupardin, I regni carolingi (840—918), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 583—635
  • Rudolf Schieffer: Die Karolinger. 5. aktualisierte Auflage. Kohlhammer, Stuttgart 2014, ISBN 978-3-17-023383-6.