Битва біля Янкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва біля Янкова
Тридцятирічна війна
Battle of Jankau
Тридцятирічна війна, Theatrum Europaeum
49°39′01″ пн. ш. 14°43′45″ сх. д. / 49.650300000000001432° пн. ш. 14.7294000° сх. д. / 49.650300000000001432; 14.7294000
Дата: 5 березня 1645 року
Місце: біля села Янков (нині район Бенешов, за 50 км на південний схід від Праги, Богемія (нині Чехія)
Результат: Впевнена перемога Швеції
Сторони
Швеція Швеція
протестантизм Німецькі держави
Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Священна Римська імперія
Католицька ліга
Командувачі
Швеція Швеція Леннарт Торстенссон
Швеція Швеція Kaspar Kornelius Mortaigne de Potelles [1]
Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Священна Римська імперія Melchior von Hatzfeldt POW (військовополонений)
Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Священна Римська імперія Johann von Götzen KIA (Загиблий у бою)[2]
Військові сили
16 000 16 000
Втрати
1 500 загиблих, поранених або пропалих безвісти від 4000 до 5000 полонені, від 4000 до 5000 загиблих або пропалих безвісти

Битва біля Янкова (також відома як «Янков», «Jankow», або «Jankowitz»), — одна з найбільш кровопролитних битв Тридцятирічної війни, що відбулась 6 березня 1645 року в південній частині Богемії, біля села Янков (нині район Бенешов, Чехія, в 50 км на південний схід від Праги), між арміями Швеції і Священної Римської імперії.

У шведських джерелах днем битви вказується дата за юліанським календарем — 24 лютого.

Причини[ред. | ред. код]

Армія Матіаасса Галласа відступала після поразки біля Гольштейна під тиском наступаючої шведської армії, якою командував генерал Леннарт Торстенссон. Для того щоб захистити багаті чеські землі від шведського вторгнення, імператор послав більшу частину своєї угорської армії, щоб зміцнити оборону Богемії[3]. Генерал Hatzfeld прийняв командування відступаючої армії, підкріплювали її шляхом додавання нових сил. Так, генерал Гоц прибув зі своєю армією. Баварці також направили генерала Верта і полковника Шпока для подальшого зміцнення армії, надаючи їй 16 000 солдатів і офіцерів[4].

Битва[ред. | ред. код]

Кожна із сторін зібрала перед битвою майже по 16 000 чоловік. Жоден квартал не був дан обом сторонам, що призвело б до повної перемогою шведів. Шведи мали чудову і більш мобільну артилерію, що дозволяє їм швидко реагувати на зміни на поле бою. Тільки 7 000 військових об'єднаної австрійської та баварської царської армії мали військовий досвід[5].

Наслідки[ред. | ред. код]

Битва закінчилася рішучою перемогою Швеції, яка була здобута, головним чином, завдяки особистим здібностям командира Леннарта Торстенссона, а також завдяки тактичним навичкам і маневреності шведської артилерії.

Велика частина чеських та німецьких військових були або вбиті, або захоплені в полон, коли імперський центр був оточений. В полон потрапив, навіть, головнокомандуючий генерал Hatzfeld. Приблизно 4-5 тисяч військових потрапили в полон.

Продовження воєнних дій[ред. | ред. код]

Почувши про поразку біля Янкова імператор Фердинанд III наказав відступили далі в сторону Верхнього Пфальца поблизу Регенсбурга. Він повідомив всі свої маєтки у володіннях для збирання свіжих військ. Імператор навіть запропонував Максиміліану Баварському частини Сілезії і Богемії як заставу в разі програшу у війні. Адже участь Баварії у бойових діях з Францією означала, що імператор Фердинанд III вже не міг розраховувати на баварські війська[6].

Імператор, крім того, направив запит до папства на субсидію, щоб зібрати більше військо. Папський престол перейшов якраз до Папи Римського Інокентія Х. Однак, він був недружній стосовно Габсбургів. Тому Папа Римський не дав допомогу імператору[7]. Імператор був змушений покладатися на свої власні ресурси.

Перемога біля Янкова відкрила шведам шлях до Праги та Відня. У квітні 1645 року Торстенссон знаходився в тридцяти милях від Відня[8], взявши в облогу місто Брно. Торстенссон і його армія не планували брати штурмом Прагу чи Відень в 1645 році. До кінця грудня 1645 року шведська армія була змучена постійною боротьбою[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Poten, 1885, с. 339–340
  2. Landmann, 1879, с. 511
  3. Acton, Lord. The Cambridge modern history. Vol. 4. New York: The Macmillan Company, 1911. Print. p. 389
  4. Anton, Gindely. History of The Thirty Years War Part Two. Vol. 2. New York: KnickerBocker, 1883. Print.
  5. Gindely, pp. 314—315
  6. Wedgewood, Cicely V. The Thirty Years War, Part 258. New York: New York Review of Books, 2005. Print. Ser. 285
  7. Gindely, p. 316
  8. Acton, p. 389
  9. Setton, Kenneth M. Venice, Austria and the Turks in the Seventeenth Century. Vol. 192. Philadelphia: American Philosophical Society, 1991. Print. p. 78

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Янкау // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  • History of The Thirty Years' War Part Two. Vol. 2. New York: KnickerBocker, 1883. Print, pp. 314–315
  • Acton, Lord. The Cambridge modern history. Vol. 4. New York: The Macmillan Company, 1911. Print.
  • Setton, Kenneth M. Venice, Austria and the Turks in the Seventeenth Century. Vol. 192. Philadelphia: American Philosophical Society, 1991. Print.
  • Wedgewood, Cicely V. The Thirty Years' War, Part 258. New York: New York Review of Books, 2005. Print. Ser. 285.