Битва в долині Я-Дранг

Битва в долині Я-Дранґ
Війна у В'єтнамі
Гелікоптер під вогнем у ЗВ X-Ray Гелікоптер під вогнем у ЗВ X-Ray
Дата: 14—18 листопада 1965 року Місце: 13°35′ пн. ш. 107°43′ сх. д. Долина Я-Дранґ, Південний В'єтнам Результат: Обидві сторони заявили про свою перемогу
Сторони
США	В'єтнам В'єтконг
Командувачі
Томас Браун, Гал Мур	Чу Хуй Ман Нґуен Гуу Ан Фам Конг Куу Ла Нгок Чау Ле Ксуан Пхой
Військові сили
7-й кавалерійський полк 1-й та 2-й батальйони 5-й кавалерійський полк 2-й батальйон Артилерійська та авіаційна підтримка	66-й полк ВНА 1-й та 3-й батальйони 33-й полк ВНА 7-й, 8-й та 9-й батальйони 15-й батальйон НФВПВ Підрозділи ППО та мінометники

Битва в долині Я-Дранґ була першою великою сутичкою між регулярними військами США та В'єтнамською народною армією (англ. PAVN/NVA) у В'єтнамській війні. Вона відбулася між 14 та 18 листопада 1965 року. Битва розгорнулася північніше від селища Плей Ме на Центральному високогір'ї (приблизно 40 км від міста Плейку). Свою назву битва запозичила від річки Дранґ, що протікає поруч, приставка «я» — означає «річка» місцевою мовою народності монтагнард.

З американського боку в битві брали участь 7-й та 2-й полки 1-ї кавалерійської дивізії армії США, з боку в'єтнамців — 33-й та 66-й полки В'єтнамської народної армії (ВНА) та партизани В'єтконгу. У битві ротою «Браво» другого батальйону 7-го кавалерійського полку командував майор Мирон Дідурик, американський військовик українського походження, який мав псевдо «Скажений козак».

Передумови

США утримувало в Південному В'єтнамі своїх радників для тренування Армії Республіки В'єтнам (ARVN). Остання, однак не могла утримати цю територію, що змусило генерала Вільяма Вестмореленда (William Westmoreland) запросити в уряду регулярні війська армії США. У 1965 році почалася підготовка аеромобільних загонів (гелікоптерної кавалерії). Восени цього ж року ВНА запланували масштабний наступ углиб Південного В'єтнаму з метою розділити країну на дві частини. Командування армії США вирішило перевірити тактику аеромобільних військ, щоб зупинити наступ. Оскільки не було можливості доставити артилерію та танки, піхота, що прилітала на гелікоптерах, повинна була координувати дії авіації на місці. У листопаді 1965-го року 1-ша повітряна кавалерія перебралася до Південного В'єтнаму. Розвіддані, що отримав полковник Томас Браун (Thomas «Tim» Brown) свідчили про активність ворога у горах Чу Понг, 22 км на північний захід від Плей Ме. Браун вирішив перевірити інформацію і вислав туди гелікоптери.

Зони висадки (ЗВ)

Полковник Браун обрав 1-й батальйон 7-мої кавалерії під керівництвом лейтенант-полковника Гала Мура. Назви місць висадки за традицією НАТО називали літерами, а для покращення їхньої упізнаваності при радіопередачах літеру розгортали у ціле слово (наприклад А — Альфа)

• ЗВ X-Ray на 13°34′04″ пн. ш. 107°42′50″ сх. д..
• ЗВ Albany to the north at 13°35′43″ пн. ш. 107°42′55″ сх. д.
• ЗВ Columbus, 13°35′20″ пн. ш. 107°44′29″ сх. д.
• ЗВ Tango 13°35′28″ пн. ш. 107°42′46″ сх. д.
• ЗВ Yankee 13°33′14″ пн. ш. 107°43′01″ сх. д.
• ЗВ Whiskey 13°33′17″ пн. ш. 107°43′40″ сх. д.
• ЗВ Victor 13°33′33″ пн. ш. 107°43′47″ сх. д.

Артилерійська підтримка здійснювалася з бази Фалькон, що була приблизно 8 км на північний схід 13°37′22″ пн. ш. 107°45′51″ сх. д.

Зона висадки X-Ray була не більше ніж футбольне поле, що дозволяло сідати лише восьми гелікоптерам. 1-й батальйон 7-го полку 1-ї повітряної кавалерії мав типовий для цих військ склад: три роти піхоти (A, B, C — Alpha, Bravo, Charlie), рота тяжкого озброєння (Delta) — загалом 450 осіб. Батальйон мав 16 транспортних гелікоптерів Bell UH-1 Iroquois (Huey), що перевозили 10—12 солдатів. Таким чином батальйон можна було доставити тільки у декілька заходів, перевозячи по роті за один раз. Висадки відбувалися з інтервалом у 30 хвилин. Мур вирішив відправити першими роту Браво, потім Альфу, Чарлі і згодом Дельту. Перші дві роти повинні були рухатися на північ, Чарлі — на південь, а Дельта з тяжким озброєнням мала лишатися в центрі для резерву. Великий термітник у центрі слугував орієнтиром позначення штабу полковника.

Бойові дії

О 10:48 14 листопада перші частини роти Браво приземлилися на ЗВ X-Ray після 30-ти хвилинного бомбардування цієї території авіацією та артилерією. Замість того, аби виставити периметр, браво скупчилося у центрі ЗВ. Малі групи вирушили на розвідку і невдовзі впіймали солдата ВНА, що розповів про три батальйони у горах Чу Понг загальною кількістю 1600 осіб.

О 12:15 пролунав перший постріл у річищі висохлого струмка, де перебував третій взвод Браво. Інший взвод потрапив у засідку. Солдатів притисли до землі так, що вони не могли навіть викопати собі укриття. Починається дводенна атака на ЗВ X-Ray. Два дні тривають тяжкі бойові дії. Командування ВНА під тиском великих втрат вирішує відступати. Однак американці лишаються. На наступний день вони потрапляють у засідку дорогою до ЗВ Albany.

1/7 кавалерія висаджується у ЗВ X-Ray

Результат

Обидва боки визнали битву вдалою. НАВ визначило, що при близькому контакті можна уникнути артилерії та авіаударів. Американські війська протестували тактику аеромобільної війни. Вперше було застосовано методу підрахунку тіл убитих, як критерій успіху операції. У битві в долині Я-Дранґ загинуло близько 300 американців та понад 1000 в'єтнамських солдатів.

У масовій культурі

У 1992 році командир батальйону Гаролд Мур та журналіст Джозеф Л. Ґелловей видали книгу «Ми були солдатами… і молодими». Книжка вийшла в українському перекладі у видавництві «Астролябія» у 2018 році. Переклала з англійської мови Вікторія Дєдик. На основі книги у 2002 році був знятий фільм «Ми були солдатами». Цей фільм уперше показав американських солдатів у В'єтнамі героями, на відміну від попередніх, де війна засуджувалася.

Посилання

• http://wiki.answers.com/Q/How_many_soldiers_died_from_the_La_Drang_Valley_battle
• *LZ X-Ray [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]