Перейти до вмісту

Битва при Барбаліссо

Координати: 36°03′40″ пн. ш. 37°53′28″ сх. д. / 36.061033333333° пн. ш. 37.891158333333° сх. д. / 36.061033333333; 37.891158333333
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Битва при Барбаліссо
Римсько-перські війни
36°03′40″ пн. ш. 37°53′28″ сх. д. / 36.061033333333° пн. ш. 37.891158333333° сх. д. / 36.061033333333; 37.891158333333
Дата: 253
Місце: Барбаліссо, Сирія
Результат: Перемога Сасанідів [1][2]
Сторони
Імперія Сасанідів Римська імперія
Командувачі
Шапур I
Військові сили
невідомо 60 000[3]
Втрати
невідомо значні

Битва при Барбаліссо — відбулася у 253 році н. е. між арміями Сасанідської імперії та Римської імперії. Шапур I використав серію римських набігів на Перську Вірменію як привід до війни для вторгнення в римські провінції Месопотамію та Сирію. Вони атакували в Барбалісосі римську провінційну армію, якою керував губернатор східного лімесу під верховним командуванням легата Августа пропретора Сирії.

Привід

[ред. | ред. код]

Приводом до битви, ймовірно, стало недотримання кордонів Римської імперії перським царем Шапуром I, який попри договір з Римом втрутився в політику Вірменії і почав спустошувати східні провінції. Імператор Требоніан Галл зосередив війська на кордоні Євфрату для атаки імперії Сасанідів, але він був убитий, і імператором став Валеріан. 253 року Шапур повторно напав на Месопотамію. У Барбалісса зустрілися дві армії: римська та перська. Битва закінчилася поразкою римлян. Ця поразка призвела до захоплення Антіохії та Дура Європос у Сирії у 256 році.

Причини початку битви

[ред. | ред. код]

Експансіоністська політика Сасанідів

[ред. | ред. код]

Шапур I прагнув розширити кордони своєї імперії, зміцнивши її позиції на Близькому Сході. Сасанідська імперія, заснована Ардаширом I, успадкувала амбіції Ахеменідів та Парфянської імперії щодо домінування в регіоні. Шапур I активно проводив експансіоністську політику, здійснюючи напади на римські території.

Військова слабкість Риму

[ред. | ред. код]

Римська імперія у цей період переживала значну внутрішню нестабільність і кризу. Декілька імператорів змінилися за короткий проміжок часу, що сприяло політичному хаосу. Постійні війни на кількох фронтах, включаючи набіги варварів на західних кордонах і повстання в різних частинах імперії, послабили римські війська та їхню здатність ефективно захищати свої території.

Суперечка за контроль над Месопотамією

[ред. | ред. код]

Месопотамія завжди була стратегічно важливою областю через її багаті ресурси та ключове географічне розташування. Контроль над цим регіоном забезпечував не тільки економічні переваги, а й військову перевагу в регіоні. І Рим, і Сасаніди прагнули утримати Месопотамію під своїм контролем, що призвело до постійних конфліктів.

Особисті амбіції Шапура I

[ред. | ред. код]

Шапур I мав особисті амбіції щодо зміцнення своєї влади і репутації як великого завойовника. Він прагнув затвердити свій авторитет як всередині імперії, так і за її межами, показуючи свою військову могутність і здатність перемагати римлян.

Основні етапи битви

[ред. | ред. код]

Зосередження сил

[ред. | ред. код]

• Сасанідська імперія: Шапур I зібрав значні війська, включаючи кавалерію та піхоту, для вторгнення в римські володіння. Його метою було захоплення стратегічно важливих міст і зміцнення контролю над Месопотамією.

• Римська імперія: Римські війська, можливо, були розташовані в оборонних позиціях поблизу Барбаліссо (нині сучасне місце знаходження в Сирії) для захисту від сасанідського наступу.

Перші атаки

[ред. | ред. код]

• Сасанідська армія: Шапур I почав битву з масованої атаки, використовуючи чисельну перевагу своєї армії. Сасанідська кавалерія зіграла вирішальну роль у початкових ударах, завдаючи важких втрат римським силам.

• Римська армія: Римляни, ймовірно, були захоплені зненацька та не змогли організувати ефективну оборону. Вони намагалися стримати натиск ворога, але стикнулися з добре організованими та численними сасанідськими військами.

Розгортання бою

[ред. | ред. код]

• Сасанідська тактика: Шапур I продовжував використовувати свою кавалерію для прориву римських ліній, одночасно підтримуючи натиск піхоти. Сасанідська армія методично витісняла римлян з їхніх позицій.

• Римська оборона: Римські легіони чинили опір, але були переважені чисельно і зазнали значних втрат. Організація римських сил почала руйнуватися під натиском сасанідських атак[4].

Поразка римлян

[ред. | ред. код]

• Сасанідська перемога: Завдяки чисельній перевазі та ефективному використанню кавалерії, сасанідська армія здобула вирішальну перемогу. Римські війська були розбиті, багато солдатів загинули або були взяті в полон.

Наслідки битви

[ред. | ред. код]

Сасанідська імперія

[ред. | ред. код]

Успіхи Шапура I значно зміцнили позиції Сасанідів і показали їхню міць. Це також дозволило Сасанідам тимчасово встановити контроль над значними територіями, які раніше належали Риму.

Римська імперія

[ред. | ред. код]

Поразка при Барбаліссо послабила позиції Римської імперії на сході. Імператор Валеріан у спробі зупинити Сасанідів вирушив на Схід, але у 260 році був захоплений у полон Шапуром I при Едесі[5], що стало безпрецедентною подією в римській історії — римський імператор опинився в полоні, де зрештою і загинув.

Політична нестабільність

[ред. | ред. код]

Поразки на сході посилили внутрішні проблеми Римської імперії, включаючи економічну кризу та посилення варварських набігів на західні кордони. За поразкою римлян настав період інтенсивної ворожнечі, який незабаром після цього призвів до завоювання сасанідами столиці провінції Антіохії, де вони захопили величезну кількість здобичі та взяли з собою численних полонених, і через три-чотири роки пізніше, кордону фортеці Дура Європос (у 256 р.), в Сирії[6].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Першоджерела

[ред. | ред. код]
  • Агатенгело, Історія вірмен, І.
  • Євтропій, Breviarium ab Urbe condita, IX.
  • Historia Augusta, Gordiani tres.
  • Мойсей Хоренський, Історія вірмен, II.
  • Res Gestae Divi Saporis (переклад із написупарфянською та грецькою мовами правителя Сапора I, знайденого в Накш-і-Рустамі).
  • Zonara, The epitome of stories, XII.
  • Зосим, Нова історія, І.

Сучасні історіографічні джерела

[ред. | ред. код]
  • W.Ensslin, Zu den Kriegen des Sassaniden Schapur I, Sitzungsberichte der Bayerischen Akademie, Munich 1949.
  • MHGracey, Римська армія в Сирії, Юдеї та Аравії, D.Phil. Дисертація, Оксфордський університет, 1981.
  • М. Грант, Римські імператори. Історія та секрети, Рим, Newton & Compton, 1984, ISBN 88-7983-180-1.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Дігнас, Беате та Вінтер, Енгельберт. «Рим і Персія в пізній античності: сусіди і суперники». Кембридж: Cambridge University Press, 2007.
  2. Поттер, Девід С. «Римська імперія в затоці, 180—395 н. е.». Лондон: Routledge, 2004.
  3. Штробель, Карл. «Стратегія та структура армії між Септимиєм Севером і Костянтином Великим». «A Companion to the Roman Army», редагований Paul Erdkamp, 267—285. Оксфорд: Blackwell Publishing, 2007.
  4. Доджон, Майкл Х., і Лью, Семюел Н. К. «Римський східний кордон і перські війни 226—363 н. е.: документальна історія». Лондон: Routledge, 1991.
  5. Maria Brosius, The Persians, (Routledge, 2006), 145.
  6. «Between Rome and Persia: The Middle Euphrates, Mesopotamia and Palmyra Under Roman Control»https://iranicaonline.org/articles/shapur-i/
  7. Millar, Fergus (1993). The Roman Near East, 31 B.C.-A.D. 337. Harvard University Press. ISBN 9780674778863
  8. Sartre, Maurice, The Middle East Under Rome, Harvard University Press, 2005, ISBN 0-674-01683-1, p. 348.
  9. DSPotter, The Roman Empire at Bay: Ad 180—395, Routledge, 2004, ISBN 0-415-10057-7, стор. 248—249.
  10. М. Сартр, Близький Схід під Римом, Harvard University Press, 2005, ISBN 0-674-01683-1, стор. 348.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Cambridge Ancient History: Volume 12, The Crisis of Empire, AD 193-337, "He captured several tomns and then destroyed a Roman army of 60000 men at Barbalissus (Balis) on the large bend of the Euphrates to the north."
  2. Maria Brosius, The Persians, (Routledge, 2006), 145.
  3. Maria Brosius, The Persians, 145.
  4. Res Gestae Divi Saporis, ряди 3-4
  5. Брозіус, Марія. Перси: вступ . Лондон: Rouletge, 2006, стор. 145.
  6. Хартманн, Удо. Das palmyrenische Teilreich. Stuttgart: Steiner, 2001, стор. 71.