Битва під Студзянками
Битва під Студзянками | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Велика Вітчизняна Війна | |||||||
Т-34-76 - пам'ятник про битву під Студзянками | |||||||
Координати: 51°41′ пн. ш. 21°19′ сх. д. / 51.683° пн. ш. 21.317° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
35-а гвардійська стрілецька дивізія 57-а гвардійська стрілецька дивізія 1-а танкова бригада 3-я Поморська піхотна дивізія 2-а Варшавська піхотна дивізия |
Дивізія «Герман Герінг» 19-а танкова дивізія 45-а піхотна дивізія | ||||||
Командувачі | |||||||
генерал-майор Кулагін Іван Якович генерал-майор Шеменков Афанасій Дмитрович полковник Межицан Іван Йосипович бригадний генерал Галицький Станіслав полковник Сивицький Антоній |
генерал-майор Шмальц Вільгельм генерал-лейтенант Кельнер Ганс генерал-майор Енгель Йоахим | ||||||
Військові сили | |||||||
Близько 12000 польських солдат, 56000 радянських солдат, 900 одиниць військової техніки | Близько 49000 німецьких солдат, 500 одиниць військової техніки | ||||||
Втрати | |||||||
Близько 484 вбито, 1459 поранено, 63 зникло безвісти, 18 танків знищено і 9 пошкоджено | Близько 1000 вбито, 30 поранено, 10 танків знищено |
Битва під Студзянками — протистояння з 9 по 16 серпня 1944 року в селищі Студзянки, яке об'єднувало 4-й гвардійський стрілецький корпус Червоної армії з підпорядкованими їм польськими військовими частинами проти двох німецьких танкових і однієї піхотної дивізій. Метою радянсько-польських військ була оборона Магнушевського плацдарму. Протистояння стало наймасштабнішою танковою битвою в історії Польщі. Битва завершилась перемогою радянсько-польських військ.
Бої радянських військ за плацдарм на західному березі Вісли в перші дні серпня підготували умови для майбутнього великого наступу в головному напрямку, що веде до столиці Третього Рейху. Бій під Студзянками, значною мірою, вирішив долю Варецького-магнушевского плацдарму. Звідси в середині січня 1945 року пішла в наступ більш як півмільйонна армія, яка звільнила Лодзь і Познань.
1 серпня 1944 року війська 1 Українського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу К. К. Рокосовського форсували Віслу в районі Мнішева і Ричівола і зайняли плацдарм під Магнушевом.
3 серпня підрозділи 101 стрілецького полку 35 гвардійської стрілецької дивізії 4 гвардійського стрілецького корпусу зайняли Студзянки і просунулися в район Гловачьова. Але противник з-під Воломині перекинув дивізію «Герман Герінг», завданням якої було зупинити просування 8 гвардійської армії контрударом в напрямку сіл Ходкув і Студзянки. Німецько-фашистському командуванню вдалося прорвати оборону на ділянці шириною чотири кілометри і вбити клин, вістря якого доходило до села Студзянки. Битва тривала цілий тиждень.
6 серпня в район плацдарму були висунуті польські частини 1 танкової бригади ім. Героїв Вестерплятте, 3 піхотної дивізії ім. Ромуальда Траугутта, а потім і 2 піхотної дивізії ім. Генрика Домбровського.
9 серпня перші польські танки переправилися на плацдарм. У цей час німці заново опанували Грабноволей і підійшли під Студзянки. Першими по німецьких силах вдарили танки 3 танкової роти та 1 танкової бригади. Битва йшла з перемінним успіхом, наприклад, перехрестя доріг у Студзянках переходило з рук в руки 7 разів. Тільки 11 серпня німці остаточно залишили Студзянки після атаки 1 танкової роти. Прорив польсько-радянських позицій був перерізаний 14 серпня, завдяки контрудару по гребеням пагорбів. 15 серпня оточені німецькі частини були ліквідовані. Про те, наскільки бої були жорстокими та напруженими, може свідчити хоча б той факт, що руїни села Студзянки чотирнадцять разів переходили з рук в руки.
В ході бою 1 танкова бригада знищила 10 танків, 16 гармат і мінометів, 6 бронемашин і захопила гаубичну батарею. Втрати бригади склали 18 знищених танків і 9 пошкоджених. Загальні німецькі втрати склали близько 1000 вбитих, поранених і полонених, приблизно 30 танків було втрачено. Втрати всіх польських підрозділів склали 484 убитих, 1459 поранених і 63 зниклих безвісти. Загиблі польські солдати були поховані на кладовищах Гарволіна, Магнушева і Вільги.
Битва була занесена до скрижалі біля могили Невідомого солдата у Варшаві у вигляді напису «Студзянки-Варка 10.VIII-12.IX.1944» і на скрижалі могили Невідомого солдата в Кракові у вигляді напису «Студзянки». Із засобів, зібраних учасниками битви, після війни в Студзянках була збудована школа імені 1-ї танкової бригади ім. Героїв Вестерплятте, у якій знаходиться меморіальна кімната протистояння.
12 серпня 1969 року село Студзянки було перейменоване в Студзянки-Панцерни (Студзянки-Танкові). Також Студзянкам-Панцерним, першому в Польщі селищу, був наданий власний герб із зображенням танка і гусарськими крилами. У селищі відкрито пам'ятник на честь битви і створено меморіал танкових військ. У травні 1978 року селище було нагороджене Хрестом Грюнвальда II класу. В 1954 та 1964 роках випускались марки, присвячені битві, а в 1954 році — художній конверт.
- 10 rocznica bitwy pod Studziankami [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- "SOUNDSCAPES :: Studzianki Pancerne - 69 years after tank battle" [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Steven J. Zaloga (20 June 2013). The Polish Army 1939–45
- Krzysztof Komorowski: Boje polskie 1939—1945. Warszawa. s. 426. ISBN 978-83-11-10357-3.
- Janusz Przymanowski, Na celowniku T-VI, Seria Biblioteka Żółtego Tygrysa (tom 1958/08), Wydawnictwo MON, Warszawa 1958.
- Janusz Przymanowski, Studzianki, Wydawnictwo MON, 1971.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |